Захоплення храмів. Як це було: Печихвости і Стрільче

Свято-Введенська громада УПЦ села Печихвости починає відновлювати повноцінне церковне життя

Село Печихвости Горохівського району розташоване на південно-західній околиці Волині, вже за кілька кілометрів починається Львівська область. Місцевий Свято-Введенський храм – пам'ятник архітектури, який ретельно берегли настоятелі православної громади. До складу Печихвостської сільської ради входить також невеличке село Стрільче, розташоване далі на схід: тут порівняно недавно, у 90-ті, був побудований храм на честь святого рівноапостольного князя Володимира.

«Свідома» сільрада

У 2014 році ці два храма стали одними з перших жертв рейдерських атак Київського патріархату на Західній Україні. Грунт для захоплення був підготовлений набагато раніше: колишній настоятель Свято-Введенського храму отець Віктор Обдар пригадує, що, коли його направляли на парафію, попередили – тут ситуація «горить». Влітку 2014 року, за підтримки керівництва Печихвостської сільради, старовинна православна церква була захоплена розкольниками, за традиційної участі сторонніх осіб у камуфляжі.

Як згадують парафіяни Свято-Введенської громади УПЦ, тоді «радикали» оточили всю територію храму та навіть нащось підсобні господарські споруди. Настоятеля сюди вже не підпустили, від спроб побиття його буквально закривали собою прихожанки.

Паралельно з цими подіями була проведена атака на сусідню парафію. Стрільче – один з одиничних випадків в Україні, коли рейдерам вдалося зломити волю настоятеля. Священик громади УПЦ Андрій Лотоцький, який прослужив на парафії більше 10 років, погодився перейти в Київський патріархат. Цього ж очікували й від отця Віктора, однак цей священик не погодився на привабливі пропозиції, за що й був оголошений «ворогом народу».

Як «поплатився» храм

Заволодівши храмом у Печихвостах, рейдери практично відразу затіяли в ньому ремонт, повністю змінивши вигляд пам'ятки архітектури. Цікаво, що стан автобусної зупинки прямо навпроти культової споруди їх не зацікавив.

Колишній священик громади УПЦ отець Віктор Обдар згадує, що свого часу парафіяни вирішили поміняти в храмі вікна. Їм довелося зафарбовувати один фрагмент віконного пакету білою фарбою на вимогу чиновників, щоб не порушувати зафіксований у паспорті вигляд пам'ятки архітектури.

На фото в українській Вікіпедії печихвостський Свято-Введенський храм досі залишається таким, яким був до захоплення.

Зараз його пофарбували в коричневий.

Житлове питання

Після захоплення, передусім, атаки зазнала родина настоятеля. Подружня пара священика і матушки-регента з двома малолітніми дітьми була зареєстрована в церковному будинку. Їх просто вижили і змусили виписатись.

Спочатку до будинку заселили першого «настоятеля» від УПЦ КП, якого довелося шукати в Печихвости на самій Львівщині. Потім «священика» замінили на іншого. Зараз церковний будинок, відібраний у громади УПЦ, виглядає ось так.

Протягом 10 місяців настоятель захопленого Свято-Введенського храму продовжував приїжджати на свою пограбовану парафію, щоб служити літургію з парафіянами, що залишилися вірними Церкві. Одна з родин віддала кімнату в своєму будинку для потреб громади.

Священику перегороджували дорогу до села, прихожан цькували і називали «сепаратистами»; у Печихвостах вдалося повністю перетягнути на бік розкольників церковну «двадцятку». Роздроблена громада розійшлася по храмах сусідніх сіл, в яких зберігається юрисдикція канонічної Церкви, настоятеля перевели в інше благочиння єпархії.

Про них не забули

Зараз прихід УПЦ складається з кількох православних сімей та парафіян, яких не вдалося залякати або переманити на бік розколу. Поступово люди отямились і потроху почали відновлювати свої сили.

«Ми хотіли організувати в клубі концерт хору студентів Волинської духовної семінарії, – згадує парафіянка громади УПЦ Катерина, – вже про все домовились, але в сільраді злякалися й не дали приміщення». 

Тепер у молитовній кімнаті громада збирається рідше – коли сюди навідується благочинний Мар'янівської округу Волинської єпархії, якому довірили цей прихід. У 2017 році парафіяни Свято-Введенської громади УПЦ почали збирати кошти для того, щоб побудувати тут на приватній території хоча б невеличку каплицю.

«Люди ходять молитися в Охлопів, Пірванче, деякі їздять до районного центру», – кажуть парафіяни. Якось сюди був призначений молодий настоятель, однак його перевели на інший кінець області. Поруч з селом практично всі парафії зайняв Київський патріархат, тому невеличка громада села Печихвости залишається однією з небагатьох опор Православ'я в цій місцевості.

Читайте також

«Канонічна математика» Константинополя, або Звідки в ПЦУ взялися єпископи

Чому для діалогу з ПЦУ немає фундаменту і чому «канонічна математика» Константинополя не дає результатів.

Слово як злочин: за що суд визнав винним митрополита Феодосія

Суд виніс вердикт митрополиту Черкаському Феодосію: винен! У чому? Аналізуємо вирок суду.

Чому під приводом національної безпеки влада насправді знищує Церкву

Сьогодні вже минуло достатньо часу, щоб побачити логіку знищення Православ'я в Україні. У чому вона полягає, і яка роль ПЦУ в цій схемі?

Екзархат Константинополя для УПЦ: порятунок чи пастка?

Що стоїть за розмовами про «третій шлях» для Української Православної Церкви і чим може закінчитися згода на нову структуру під омофором Фанару?

Чому переслідувачі Церкви рано чи пізно опиняються на лаві підсудних?

Ті, хто найактивніше нападає на Церкву, найчастіше прикривають цим власні злочини. І рано чи пізно за них розплачуються.

Чи можна християнину брати участь в іудейських обрядах?

Участь в іудейських обрядах стала вже звичною для багатьох православних священників, єпископів, політиків тощо. Чи є це допустимим? Що кажуть канони і святі отці?