«Покайся, не гнівайся на світ – проблема не в світі, а в тобі»

Чому чимало жителів України охоче вірять усій брехні, яка фабрикується про канонічну Українську Православну Церкву? Та тому, що мільйони наших громадян, навіть хрещені в Православ'ї, не вірять в Господа і Бога нашого Іісуса Христа, ніколи не були на жодній літургії від початку до кінця та гадки не мають, що насправді говорять священики і церковні ієрархи на проповідях у храмах.  Невідоме їм життя УПЦ легко і огульно очорняється в їхній свідомості маніпуляціями безбожної пропаганди.

От і про хресний хід, що зібрав у Києві 27 липня понад 250 тисяч православних віруючих людей зі всієї України, велика частина населення країни якщо й дізналася, то з тенденційних новинних сюжетів та сумнівних постів у соцмережах, а тому знову залюбки ковтає будь-яку чергову брехню.  Так, за інформацією телеканалу «Інтер», спеціальний ефір до Дня Хрещення Русі подивилися 10 мільйонів телеглядачів. Питання, наскільки доброзичливим було їхнє сприйняття того, що глядачі побачили на хресній ході. Втім, є в нашій країні величезна категорія людей, які досить лояльно ставляться до Православ'я і Церкви, однак не до тієї міри, щоб прийти своїми ногами в храм Божий. 

Про те, як допомогти людям знайти Христа та знайти зв'язок з Богом – протоієрей Іоанн Горіа,  настоятель храму ікони Божої Матері «Всіх скорботних радість» в Одесі, духівник Марфо-Маріїнської обителі в Києві та Одесі. 

Коли душа голодує

– У багатьох людей не завжди є можливість і достатнє прагнення, щоб прийти в храм. Як тільки збираються, розпочинаються проблеми в сім'ї, побуті, на роботі, непередбачені збіги обставин і т. п. І людина каже собі: «Наступного тижня піду, наступного місяця, піду восени, на Великдень...» Ось так вона позбавляється благодаті постійно – до церкви так і не приходить. А в цей час душа її голодує, і замість гарячого духовного полум'я її лампадка  ледь тліє. І починаються скорботи, смуток, хвороби... Насамперед хворіє душа після тіла. Але люди біжать до лікаря зі своїми тілесними недугами, не усвідомлюючи, що занепокоєння, страх та відчай у них від того, що вони не відвідуються Благодаттю Божою. А долучитися до цієї Благодаті можна лише через таїнства Церкви. Але більшість людей про це не знає!

Ось таким людям, які не можуть знайти дорогу до Бога, і покликане допомагати місіонерство. Наші сестри милосердя йдуть до них назустріч, виконуючи слова Спасителя: «І казав Він до них: Ідіть по цілому світові, та всьому створінню Євангелію проповідуйте» (Мар. 16:15).

Адже багато хто дійсно опускається до стану тваринних інстинктів: поїсти, поспати, отримати задоволення від різного гріха. І в цьому стані у них озлоблюється розум та почуття, з'являється бажання шкодити суспільству, жага крові, помсти і розплати. Щоб вийти з цього стану, треба стати людиною. І тоді людина відкриває для себе Бога. 

Місіонер говорить кожному: «Покайся, не гнівайся на світ – проблема не в світі, а в тобі. Тому що ти відійшов від Бога та благодаті, як блудний син позбувся Батьківського Дому. І потрібно повернутися в цей Дім, щоб набути благодать».

Духовні маяки, які горять вдень і вночі 

– Сестри наші, виходячи на послух на міські вулиці, можуть охопити своєю місіонерською роботою велику кількість людей. Вони «підковані» в азах Православ'я, і якщо догматично чогось не знають, то завжди можуть послатися на будь-якого священика. Але наш народ сьогодні догматику не шукає, не шукає Христа – він прагне до звичайної зручності життя. Люди думають, що створять собі щастя, розраховуючи лише на свої сили. А що наші сили?! Нічого. Здоровий завтра прокинеться хворим, багатий бідним. Але існує Божа сила – ми Богом живемо і Богом дихаємо. У нашому серці сам Господь живе. Люди церковні, часом, шукають особливої благодаті, об'їжджаючи святі місця, але Господь сказав, що Царство Небесне всередині нас. Рай всередині кожної людини, і його просто потрібно обробляти, щоб він розцвів. Молитвою, Причастям Святих Христових Тайн, добрими справами. А бур'яни – це гріхи, з якими ми повинні боротися. 

Сестри Марфо-Маріїнської обителі на хресній ході

І наші сестри милосердя намагаються допомогти людям зрозуміти це. Якщо людська душа змучена та понівечена від негараздів і падінь, її потрібно підлікувати духовно. Але голодну людину спочатку треба погодувати, а потім вже розповісти про Церкву. І поранену душу людини спочатку потрібно перев'язати духовно – розповісти про Христа, про дію святої води. Адже хрещенська вода – джерело життя і енергії, бо вона освячується благодаттю і силою Божою. А коли душа видужає духовно, у неї з'являються духовні паростки – людина і хрестик починає носити, і в храм йде з покаянням.

Церква – корабель спасіння. І Господь поставив на землі тисячі кораблів – це духовні маяки, які вдень і вночі горять. Вдень сяють на сонці, вночі оберігають міста і села своїми благодатними хрестами. Але треба в цей корабель увійти, щоб знайти силу, яка оберігає і тіло, і душу.  В Церкві відбувається духовне очищення душі, тому що через покаяння Господь прощає нам наші гріхи. І завдання сестер – донести до людей це життєво важливе знання.

«Хто має вуха, нехай слухає» (Мф. 11:15) 

Марфо-Маріїнська обитель в Одесі діє при храмі ікони Божої Матері «Всіх скорботних радість» з 2014 року. У Києві аналогічне сестринство створено з благословення Блаженнішого Митрополита Онуфрія на початку березня нинішнього року. Мета сестринства – місіонерство і апостольське служіння жінок-мироносиць. Сестри милосердя виходять на вулиці Києва та Одеси, відвідують парки та сквери, їздять у громадському транспорті, щоб розмовляти з людьми та пробуджувати в них віру в Бога, нагадати про Православ'я та спонукати їх прийти в лоно канонічної Української Православної Церкви.

Читайте також

Як зцілитися від кровотечі душі

Недільна проповідь.

У всіх спокусах йди в духовне серце, більше нікуди

Сердечна розмова про важливе.

Бідний Лазар: найкращий засіб порятунку від пекла

Недільна проповідь.

Що не досказно у притчі про сіяча

Недільна проповідь.

«У гоніннях ми складаємо іспит нашої віри Христу»

Про мужність гнаного духовенства Черкаської єпархії. Розповідь про долю захопленого храму в містечку Драбові.

Про анафему взагалі та анафему меру Черкас зокрема

Митрополит Черкаський Феодосій проголосив відлучення мера Черкас від Церкви. Очевидно, це не останній такий випадок. Що таке анафема?