Погляньте на фото - що буде, якщо у православних спробують забрати Лавру?
Почаевская лавра во время празднования Почаевской иконы Божией Матери, 2018 год
Глава «Київського патріархату» загрожує забрати в Української православної церкви Почаївську Лавру. При цьому він лукаво маніпулює – нібито ця святиня повинна належати українцям. Подивіться на фото і ви зрозумієте всю штучність і надуманість формулювань Філарета.
Лавра вже давно належить українському народу. І «повертати» її нікому не потрібно. Наша святиня знаходиться під омофором Богородиці і є частиною визнаної всім православним світом канонічної Церкви – Української Православної Церкви під керівництвом Блаженнішого Митрополита Онуфрія.
Подивіться на фото і подумайте – до чого закликає Філарет. До рейдерства, до вигнання ось всіх цих прихожан з їх святині. Він хоч розуміє яка буря підніметься, якщо «філаретівці» спробують відібрати Лавру у православних?
Навіщо він провокує нову війну в нашому суспільстві? Хіба всі ці люди на фото – не українці, хіба вони не мають права мати і захищати свою віру? Невже Філарет вважає, що силою і маніпуляцією можна всього досягти?
Воістину – «Сии на колесницах, и сии на конех, мы же во имя Господа Бога нашего призовем. Тии спяти быша и падоша, мы же востахом и исправихомся / Ці - на колісницях, і ці - на конях, ми ж в ім'я Господа, Бога нашого, закличемо. Ці спіткнулися і впали, ми ж встали і розпрямилися».
Читайте також
Правда, про яку не хочуть говорити!
Сьогодні ми всі спостерігаємо дуже показову картину. Від пересічної людини до представників влади — майже всі приїхали. Навіть ті, хто не є віруючими або належить до іншого віросповідання, оглянули наслідки ракетного удару російської федерації по Успенському собору. І майже кожен назвав Лавру Святинею, яку потрібно берегти, захищати та виносити питання її збереження на міжнародний рівень.
На чиєму боці Бог — Росії чи України?
Духовні роздуми на основі Біблії Це питання нині кричать на кожному кутку. І питають не від великого розуму чи простої цікавості — тут крик душі, лють, біль і пекуче бажання знайти бодай якусь опору в цьому бардаку.
Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого
Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.
Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова
Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади