Почему все уверены, что мак и мученики Маккавеи как-то связаны?!
14 августа многие воспринимают, как «день мака»
По вчерашнему освящению.... Вот думаю, есть человек с фамилией Шишкин. И что? Обязательно ли он должен любить все, что связанно с шишками, а его родные должны каждый год дарить ему одно и тот же подарок – дорогую и ненаглядную шишку! Бред? Не спешите..
У нас вчера на праздник Происхождения (изнесения) древа Животворящего Креста Господня – все несут мак! А почему? А потому что сегодня «Маковей» («Хэллоуин» своеобразный)! А на самом деле день памяти семи мучеников братьев Маккавеев: Авима, Антонина, Гурия, Елеазара, Евсевона, Алима и Маркелла, матери их Соломонии и учителя их Елеазара (166 до Р.Х.).
Но это знаем мы. А обыватель слышит свое... И чувствуешь себя не священником, а языческим жрецом.. Нет, конечно, у каждого свой путь.. и нельзя с «шашкой на голо», но надо пользоваться удобным случаем для проповеди и как пел Владимир Семёнович: «Бить не нужно, а не вникнут – разъяснять!»
Еще на освящении шутишь )) Ну например вот так: «Скажите, а в Макдональдсе тоже сегодня все с маком?! А Джон Макклейн (англ. John McClane) – (герой серии фильмов «Крепкий орешек») тоже уверен, что у него самое любимое блюдо – это пирожки с маком?!» мак
Вот так и живем... от Спаса до Спаса..
Читайте також
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади
Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій
Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.
Алогічність любові
Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.
У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ
Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.
Коли святиню перетворили на попіл
Храм підірвали, щоб стерти сліди грабежу. Німці знали час підриву — і зняли все на плівку. Через десятиліття хроніка знову спливла — щоб сказати правду за тих, кого намагалися змусити мовчати.