День тезоіменитства Блаженнішого Онуфрія
Ігумен Онуфрій (крайній праворуч) з братією Троїце-Сергієвої Лаври
Було це так.
У Видавничому відділі тоді виходили томи місячних Міней, в яких друкувалися служби на честь святих. Мені було доручено складання до цих служб коротких житійних довідок (1-2 сторінки машинописного тексту).
Коли справа дійшла до преподобного Онуфрія Великого, мені сказали, що житіє вже написано відомим духівником Лаври – отцем Онуфрієм Березовським, але текст цей дуже великий, треба поїхати до нього в Загорськ і разом з ним скоротити його до потрібного розміру.
Я і поїхав.
Отець ігумен взяв сторінки і сказав, що все зробить.
Через кілька днів я знову приїхав, але автор житія зміг скоротити тільки до 5 сторінок: «Я намагався, але далі скорочувати рука не піднімається – там важливе кожне слово; сам роби, що хочеш».
Довелося робити цю невдячну роботу.
Через кілька місяців отця Онуфрія несподівано перевели настоятелем в Спасо-Преображенський храм Афонського подвір'я до нас в Передєлкіно.
Тоді ми стали зустрічатися частіше. Я приводив до нього для Хрещення багатьох людей, в тому числі і мого друга-студента, нині відомого доктора Vladimir Nikitin.
На долю служіння Блаженнішого Онуфрія випали важкі роки архиерейства в Україні, яку роздирають розколами, а нині і громадянською війною.
Митрополит Онуфрій має незаперечний авторитет в Україні. Він був обраний більшістю голосів на Соборі єпископів таємним голосуванням 17 серпня 2014 року Предстоятелем Української Православної Церкви.
Господи, дай сили і здоров'я Блаженнішому Онуфрію нести свій хрест Первосвятителя!
Многая і благая літа!
А ми, разом з його багатомільйонною паствою, низько вклоняємося йому у вдячній молитві Господу.
Читайте також
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.
У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ
Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.
Коли святиню перетворили на попіл
Храм підірвали, щоб стерти сліди грабежу. Німці знали час підриву — і зняли все на плівку. Через десятиліття хроніка знову спливла — щоб сказати правду за тих, кого намагалися змусити мовчати.
Від молитви до менеджменту: в Лаврі – нові «освітні програми»
Поки в Лаврі шукають «сакральне серце України», давня святиня перетворюється на майданчик експериментів: тепер тут пропонують «унікальні» курси з маркетингу.
Бути собою, коли всі збожеволіли: сила совісті і віри
Ми живемо у світі, де зло називають добром, а брехню — правдою. Ті, хто втратили совість, намагаються навчати нас моралі. Але навіть коли світ навколо зводить правду до божевілля, важливо не зраджувати Бога, свою совість і людяність. Бо істина — не там, де більшість, а там, де правда і Бог.
Різдво без канікул
Шкільні канікули у Рівному завершаться саме на свято Різдва за Юліанським календарем. Для багатьох родин це означає повернення до навчання замість спільного святкування важливого духовного свята.