День тезоіменитства Блаженнішого Онуфрія

Ігумен Онуфрій (крайній праворуч) з братією Троїце-Сергієвої Лаври

Було це так.
У Видавничому відділі тоді виходили томи місячних Міней, в яких друкувалися служби на честь святих. Мені було доручено складання до цих служб коротких житійних довідок (1-2 сторінки машинописного тексту).
Коли справа дійшла до преподобного Онуфрія Великого, мені сказали, що житіє вже написано відомим духівником Лаври – отцем Онуфрієм Березовським, але текст цей дуже великий, треба поїхати до нього в Загорськ і разом з ним скоротити його до потрібного розміру.
Я і поїхав.
Отець ігумен взяв сторінки і сказав, що все зробить.
Через кілька днів я знову приїхав, але автор житія зміг скоротити тільки до 5 сторінок: «Я намагався, але далі скорочувати рука не піднімається – там важливе кожне слово; сам роби, що хочеш».
Довелося робити цю невдячну роботу.

Через кілька місяців отця Онуфрія несподівано перевели настоятелем в Спасо-Преображенський храм Афонського подвір'я до нас в Передєлкіно.
Тоді ми стали зустрічатися частіше. Я приводив до нього для Хрещення багатьох людей, в тому числі і мого друга-студента, нині відомого доктора Vladimir Nikitin.

На долю служіння Блаженнішого Онуфрія випали важкі роки архиерейства в Україні, яку роздирають розколами, а нині і громадянською війною.
Митрополит Онуфрій має незаперечний авторитет в Україні. Він був обраний більшістю голосів на Соборі єпископів таємним голосуванням 17 серпня 2014 року Предстоятелем Української Православної Церкви.

Господи, дай сили і здоров'я Блаженнішому Онуфрію нести свій хрест Первосвятителя!

Многая і благая літа!

А ми, разом з його багатомільйонною паствою, низько вклоняємося йому у вдячній молитві Господу.

Читайте також

Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність

7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.

Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність

В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади

Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій

Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.

Алогічність любові

Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.

Справедливість не за ярликами

В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.

У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ

Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.