Ніякий Томос не повернет Християнства людям, що відійшли від нього

Между Томосом и патриотизмом нельзя ставить знак равенства

Ну, а що, патріотом своєї країни повинна бути людина, що очікує від патріарха Варфоломія томос? А якщо для людини цей «томос» нічого не означає? Він уже не патріот своєї країни? А завтра мені що, призначать любити сири Тульчинського молокозаводу, щоб я став патріотом? Або може, одягатися лише в шаровари і мазати «оселедець» на голові виключно салом свиней з Галичини?

Чому хтось вирішує як саме має виглядати патріотизм у мене особисто?
Бути патріотом - це значить бути корисним людям своєї Батьківщини, любити свою країну, робити все, щоб вона стала кращою. Все інше тупа мішура і підтанцьовка чужим бажанням.

Помилковий патріотизм народжує націоналізм. Патріотизм створює, бо будується на любові до країни і подяки до Вітчизни. А націоналізм живе за рахунок ворожнечі і готовий зруйнувати батьківщину, аби зігнати ненависть на вибраному об'єкті нелюбові.

Патріарша грамота з Константинополя не вирішить найважливіше питання - повернення Християнства людям, що відішли від нього. Не можна грамотою зробити живим те, що мертве. Спочатку релігійні структури УПЦ КП і УАПЦ повинні повернуться в життя Святої Церкви, зодягнутися в благодать, ожити у Христі. І тоді самі стануть тверезо оцінювати - чи потрібен цей «томос», коли отримано вже досить і так для порятунку.

Якщо ж християни шукають не порятунку, а будують систему релігійного спрямування для виконання чисто земного запиту, то це не має ніякого відношення до Церкви, заснованої Христом. І «томос» мене буде цікавити тільки як історичний курйоз безумства іншої релігійної структури, що вийшла з єдності Православної Церкви.

Читайте також