Ніякий Томос не повернет Християнства людям, що відійшли від нього

Между Томосом и патриотизмом нельзя ставить знак равенства

Ну, а що, патріотом своєї країни повинна бути людина, що очікує від патріарха Варфоломія томос? А якщо для людини цей «томос» нічого не означає? Він уже не патріот своєї країни? А завтра мені що, призначать любити сири Тульчинського молокозаводу, щоб я став патріотом? Або може, одягатися лише в шаровари і мазати «оселедець» на голові виключно салом свиней з Галичини?

Чому хтось вирішує як саме має виглядати патріотизм у мене особисто?
Бути патріотом - це значить бути корисним людям своєї Батьківщини, любити свою країну, робити все, щоб вона стала кращою. Все інше тупа мішура і підтанцьовка чужим бажанням.

Помилковий патріотизм народжує націоналізм. Патріотизм створює, бо будується на любові до країни і подяки до Вітчизни. А націоналізм живе за рахунок ворожнечі і готовий зруйнувати батьківщину, аби зігнати ненависть на вибраному об'єкті нелюбові.

Патріарша грамота з Константинополя не вирішить найважливіше питання - повернення Християнства людям, що відішли від нього. Не можна грамотою зробити живим те, що мертве. Спочатку релігійні структури УПЦ КП і УАПЦ повинні повернуться в життя Святої Церкви, зодягнутися в благодать, ожити у Христі. І тоді самі стануть тверезо оцінювати - чи потрібен цей «томос», коли отримано вже досить і так для порятунку.

Якщо ж християни шукають не порятунку, а будують систему релігійного спрямування для виконання чисто земного запиту, то це не має ніякого відношення до Церкви, заснованої Христом. І «томос» мене буде цікавити тільки як історичний курйоз безумства іншої релігійної структури, що вийшла з єдності Православної Церкви.

Читайте також

Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова

Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?

Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність

7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.

Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність

В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади

Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій

Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.

Алогічність любові

Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.

Справедливість не за ярликами

В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.