Ніякий Томос не повернет Християнства людям, що відійшли від нього
Между Томосом и патриотизмом нельзя ставить знак равенства
Ну, а що, патріотом своєї країни повинна бути людина, що очікує від патріарха Варфоломія томос? А якщо для людини цей «томос» нічого не означає? Він уже не патріот своєї країни? А завтра мені що, призначать любити сири Тульчинського молокозаводу, щоб я став патріотом? Або може, одягатися лише в шаровари і мазати «оселедець» на голові виключно салом свиней з Галичини?
Чому хтось вирішує як саме має виглядати патріотизм у мене особисто?
Бути патріотом - це значить бути корисним людям своєї Батьківщини, любити свою країну, робити все, щоб вона стала кращою. Все інше тупа мішура і підтанцьовка чужим бажанням.
Помилковий патріотизм народжує націоналізм. Патріотизм створює, бо будується на любові до країни і подяки до Вітчизни. А націоналізм живе за рахунок ворожнечі і готовий зруйнувати батьківщину, аби зігнати ненависть на вибраному об'єкті нелюбові.
Патріарша грамота з Константинополя не вирішить найважливіше питання - повернення Християнства людям, що відішли від нього. Не можна грамотою зробити живим те, що мертве. Спочатку релігійні структури УПЦ КП і УАПЦ повинні повернуться в життя Святої Церкви, зодягнутися в благодать, ожити у Христі. І тоді самі стануть тверезо оцінювати - чи потрібен цей «томос», коли отримано вже досить і так для порятунку.
Якщо ж християни шукають не порятунку, а будують систему релігійного спрямування для виконання чисто земного запиту, то це не має ніякого відношення до Церкви, заснованої Христом. І «томос» мене буде цікавити тільки як історичний курйоз безумства іншої релігійної структури, що вийшла з єдності Православної Церкви.
Читайте також
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.
У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ
Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.
Коли святиню перетворили на попіл
Храм підірвали, щоб стерти сліди грабежу. Німці знали час підриву — і зняли все на плівку. Через десятиліття хроніка знову спливла — щоб сказати правду за тих, кого намагалися змусити мовчати.
Від молитви до менеджменту: в Лаврі – нові «освітні програми»
Поки в Лаврі шукають «сакральне серце України», давня святиня перетворюється на майданчик експериментів: тепер тут пропонують «унікальні» курси з маркетингу.
Бути собою, коли всі збожеволіли: сила совісті і віри
Ми живемо у світі, де зло називають добром, а брехню — правдою. Ті, хто втратили совість, намагаються навчати нас моралі. Але навіть коли світ навколо зводить правду до божевілля, важливо не зраджувати Бога, свою совість і людяність. Бо істина — не там, де більшість, а там, де правда і Бог.
Різдво без канікул
Шкільні канікули у Рівному завершаться саме на свято Різдва за Юліанським календарем. Для багатьох родин це означає повернення до навчання замість спільного святкування важливого духовного свята.