Рівні і рівніші
Ілюстрація до книги Джорджа Оруелла «Скотний двір»
Не тим, що вони засуджують перешкоджання будівництву храму УГКЦ у м. Біла Церква, а тим, що вони роблять це вибірково.
А де ж подібного змісту коментарі МЗС, коли був напад в ніч з 28 на 29 липня на храм св. Спиридона Триміфунтського у м. Києві, де я служу настоятелем? Де відповідні коментарі, коли захоплювали, починаючи з 2014 року й дотепер декілька десятків храмів УПЦ на Західній Україні й били та викидали наших людей на вулицю?
Взагалі, за ці 4 роки було дуже багато подібних приводів тільки в УПЦ, щоб наше МЗС робило подібні заяви.
Хіба це все також не є "розпалюванням міжрелігійної ворожнечі" й "посяганням на свободу совісті та віросповідання", і не "шкодить міжнародному авторитету нашої держави", як йдеться в згаданій заяві МЗС?
Чи системне беззаконня проти храмів, парафій і вірних УПЦ не шкодить Україні, не є посяганням на свободу совісті і не є розпалюванням міжрелігійної ворожнечі? Лише поодинокі випади проти греко-католиків шкодять іміджу України?
Якщо захищати, то всіх, а як ні, то краще мовчати взагалі. На лице вибірковий підхід солідного державного органу до релігійних організацій. Сумно.
Читайте також
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади
Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій
Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.
Алогічність любові
Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.
У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ
Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.
Коли святиню перетворили на попіл
Храм підірвали, щоб стерти сліди грабежу. Німці знали час підриву — і зняли все на плівку. Через десятиліття хроніка знову спливла — щоб сказати правду за тих, кого намагалися змусити мовчати.