Спикер УПЦ КП назвал патриарха Варфоломея «патриархом ЕС и США»
Евстратий Зоря считает, что Патриарх Варфоломей - Патриарх ЕС и США
Спикер УПЦ КП назвал патриарха Варфоломея «патриархом ЕС и США», которые приравнял к Византии в качестве "центра мира". Ватикан нервно курит в сторонке... Эти сравнения совершенно нелепы, и по форме, и по содержанию.
В Православии никогда не было сверхпатриархов. И все Церкви всегда имели поместный характер, то есть охватывали вполне конкретную территорию.
Современный Константинопольский патриархат в этом плане представляет парадокс, поскольку практически не имеет поместного характера, потому что в Турции православных достаточно немного. Получается странная структура, состоящая на 99% из греческой диаспоры и ряда "подобранных" автономий. И непонятно на каком основании эта структура претендует на немыслимые привилегии.
Только потому, что Константинополь КОГДА-ТО был столицей христианской ойкумены? Но почему сейчас за Константинопольским Патриархатом должен оставаться такой статус? Почему Церкви должны подчиняться Патриарху американских греков, украинцев-мигрантов и небольшого количества эстонцев и финнов?
Читайте також
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади
Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій
Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.
Алогічність любові
Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.
У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ
Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.
Коли святиню перетворили на попіл
Храм підірвали, щоб стерти сліди грабежу. Німці знали час підриву — і зняли все на плівку. Через десятиліття хроніка знову спливла — щоб сказати правду за тих, кого намагалися змусити мовчати.