Раскольники грязными сапогами выбивают дверь, где происходит брачный пир
«Тогда сказал царь слугам: связав ему руки и ноги, возьмите его и бросьте во тьму внешнюю; там будет плач и скрежет зубов» (Мф. 22:13)
Неоднократно меня наши священники, которые очень желают автокефалию, спрашивали, мол, неужели я не хочу, чтобы наши братья (раскольники) воссоединились с нами за Господней трапезой..Мол, где моя христианская любовь?
На этот вопрос даёт ответ сегодняшнее евангельское чтение...
Христос, имеющий безграничную любовь к нам, человекам, тем не менее устанавливает нам правило – нельзя на Его Трапезе находиться в грязных сапожищах и одеяниях.
На брачный пир нужно приходить в чистых одеждах!
Читая статьи и комментарии в соц. сетях раскольников, встречаешь невероятную волну ненависти и злобы к тем, кого Господь допускает до Трапезы.
Как можно принять этих людей в Церковь? Они сами себе закрыли туда вход.
Можно было бы задуматься о их присоединении, о пользе от воссоединения, если бы они при первом же упоминании о принятии их в Церковь, затаили бы дыхание, погрузились бы в молитву, боялись бы спугнуть надежду на воссоединение.
Однако мы встречаем абсолютно обратную реакцию...
Не факт, конечно, что все мы находимся в чистых одеждах на пиру. Но мы уже там и пытаемся очистить свои одеяния через покаяние.
А раскольникам противно само упоминание о покаянии. Они с багажом ненависти и злобы пытаются грязными сапогами выбить дверь, где происходит брачный пир.
Не я не хочу их там присутствия... А Христос!
А потому и надежды их на томос неоправданы...«»
Читайте також
Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого
Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.
Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова
Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади
Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій
Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.
Алогічність любові
Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.