Раскольники грязными сапогами выбивают дверь, где происходит брачный пир
«Тогда сказал царь слугам: связав ему руки и ноги, возьмите его и бросьте во тьму внешнюю; там будет плач и скрежет зубов» (Мф. 22:13)
Неоднократно меня наши священники, которые очень желают автокефалию, спрашивали, мол, неужели я не хочу, чтобы наши братья (раскольники) воссоединились с нами за Господней трапезой..Мол, где моя христианская любовь?
На этот вопрос даёт ответ сегодняшнее евангельское чтение...
Христос, имеющий безграничную любовь к нам, человекам, тем не менее устанавливает нам правило – нельзя на Его Трапезе находиться в грязных сапожищах и одеяниях.
На брачный пир нужно приходить в чистых одеждах!
Читая статьи и комментарии в соц. сетях раскольников, встречаешь невероятную волну ненависти и злобы к тем, кого Господь допускает до Трапезы.
Как можно принять этих людей в Церковь? Они сами себе закрыли туда вход.
Можно было бы задуматься о их присоединении, о пользе от воссоединения, если бы они при первом же упоминании о принятии их в Церковь, затаили бы дыхание, погрузились бы в молитву, боялись бы спугнуть надежду на воссоединение.
Однако мы встречаем абсолютно обратную реакцию...
Не факт, конечно, что все мы находимся в чистых одеждах на пиру. Но мы уже там и пытаемся очистить свои одеяния через покаяние.
А раскольникам противно само упоминание о покаянии. Они с багажом ненависти и злобы пытаются грязными сапогами выбить дверь, где происходит брачный пир.
Не я не хочу их там присутствия... А Христос!
А потому и надежды их на томос неоправданы...«»
Читайте також
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади
Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій
Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.
Алогічність любові
Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.
У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ
Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.
Коли святиню перетворили на попіл
Храм підірвали, щоб стерти сліди грабежу. Німці знали час підриву — і зняли все на плівку. Через десятиліття хроніка знову спливла — щоб сказати правду за тих, кого намагалися змусити мовчати.