Раскольники грязными сапогами выбивают дверь, где происходит брачный пир
«Тогда сказал царь слугам: связав ему руки и ноги, возьмите его и бросьте во тьму внешнюю; там будет плач и скрежет зубов» (Мф. 22:13)
Неоднократно меня наши священники, которые очень желают автокефалию, спрашивали, мол, неужели я не хочу, чтобы наши братья (раскольники) воссоединились с нами за Господней трапезой..Мол, где моя христианская любовь?
На этот вопрос даёт ответ сегодняшнее евангельское чтение...
Христос, имеющий безграничную любовь к нам, человекам, тем не менее устанавливает нам правило – нельзя на Его Трапезе находиться в грязных сапожищах и одеяниях.
На брачный пир нужно приходить в чистых одеждах!
Читая статьи и комментарии в соц. сетях раскольников, встречаешь невероятную волну ненависти и злобы к тем, кого Господь допускает до Трапезы.
Как можно принять этих людей в Церковь? Они сами себе закрыли туда вход.
Можно было бы задуматься о их присоединении, о пользе от воссоединения, если бы они при первом же упоминании о принятии их в Церковь, затаили бы дыхание, погрузились бы в молитву, боялись бы спугнуть надежду на воссоединение.
Однако мы встречаем абсолютно обратную реакцию...
Не факт, конечно, что все мы находимся в чистых одеждах на пиру. Но мы уже там и пытаемся очистить свои одеяния через покаяние.
А раскольникам противно само упоминание о покаянии. Они с багажом ненависти и злобы пытаются грязными сапогами выбить дверь, где происходит брачный пир.
Не я не хочу их там присутствия... А Христос!
А потому и надежды их на томос неоправданы...«»
Читайте також
Правда, про яку не хочуть говорити!
Сьогодні ми всі спостерігаємо дуже показову картину. Від пересічної людини до представників влади — майже всі приїхали. Навіть ті, хто не є віруючими або належить до іншого віросповідання, оглянули наслідки ракетного удару російської федерації по Успенському собору. І майже кожен назвав Лавру Святинею, яку потрібно берегти, захищати та виносити питання її збереження на міжнародний рівень.
На чиєму боці Бог — Росії чи України?
Духовні роздуми на основі Біблії Це питання нині кричать на кожному кутку. І питають не від великого розуму чи простої цікавості — тут крик душі, лють, біль і пекуче бажання знайти бодай якусь опору в цьому бардаку.
Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого
Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.
Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова
Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади