Кому мы обязаны существованием «Дон Кихота»
Эль Греко, портрет монаха-тринитария
Лет пять-шесть назад, рассматривая работы Эль Греко я обратил внимание на этот портрет и захотел узнать, кто же этот молодой мужчина.
Им оказался ученик Эль Греко, художник, монах-доминиканец тринитарий.
Что это за тринитарий такой?
Стал рыть дальше и оказалось, что это католический нищенствующий монашеский орден, основанный в 1198 году для выкупа христиан из мусульманского плена. Девизом ордена стала фраза Gloria Tibi Trinitas et captivis libertas (Слава Тебе Троица, а пленным - свобода).
Этих монахов народ прозвал «братьями ослов» или «ослиным орденом», поскольку им было запрещено ездить на лошадях (видели, конечно, изображения монаха на осле).
Тринитариям запрещалось вкушать мясо и рыбу и владеть какой-либо собственностью. Выполняя свою основную задачу, за 437 лет орден выкупил из мусульманского плена 30732 (!) невольника. Средства для выкупа тринитарии, главным образом, добывали сбором милостыни. Нередки были случаи, когда тринитарии отдавали себя самих (!) в рабство за освобождение пленников.
И вот самое интересное: в 1580 году они выкупили из алжирского плена Сервантеса, после чего тот вернулся в Испанию и написал «Дон Кихот». Получается, что читая "Дон Кихот" мы обязаны этим монахам-тринитариям.
Вот такая ниточка протянулась от Эль Греко к Сервантесу.
Читайте також
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади
Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій
Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.
Алогічність любові
Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.
У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ
Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.