Экзарх Фанара - почитатель идей украинского национализма?
Экзарх Фанара архиепископ Даниил и мер Днепра Борис Филатов
Сначала, когда услышал об этом (имя человека, который это обнаружил, увы, вылетело у меня из головы), засомневался, полез проверять - так и есть. Один из Экзархов, присланных Фанаром, (если многоув. Борис Филатов нас не дезинформирует) поклонник Дмитра Донцова. Донцов, если кто не знает - это такой конкретный нацист (не националист даже, а именно нацист, расовая теория, принципиальный аморализм, такой Розенберг для бедных восточноевропейцев). Взгляды Донцова несовместимы с христианством в каком бы то ни было виде, и с минимальной моральной вменяемостью вообще. С его трудами легко ознакомиться в сети и вполне в этом убедиться.
Не, я за то, чтобы исходить из принципа милости и полагать, что патр.Варфоломей просто ошибся по незнанию варварских языков и вообще не в курсе, кто такой Донцов. И вообще послал кого были, у него не то, чтобы большой кадровый резерв.
Но поклонник Донцова, который будет устанавливать каноническую (по мнению Фанара) Церковь в стране – это как-то неожиданно и сильно.
Читайте також
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади
Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій
Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.
Алогічність любові
Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.
У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ
Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.