Пускай в УПЦ не все идеально, но в ней я нашел Христа
Блаженнейший Онуфрий на исповеди. Фото С.Рыжкова
Можно сказать, что РПЦ и УПЦ неидеальны и т.п. Но я точно знаю - в УПЦ я нашел Христа, я нашел вдохновение для покаяния, увидел свет, который исцелил мои раны и дал надежду, открыл источник любви к ближнему. Когда же я смотрю на Киевский патриархат - во мне ничего в душе не шевелится, от мертвого ничего родиться не может. Может и там есть хорошие люди, но они всего лишь хорошие люди и силы, которая преодолевает грех и смерть, в них нет. Так же и с Фанаром. Раньше символом отвратительно духа лицемерия были иезуиты, но фанариоты их переплюнули. Ощущаешь какую-то неловкость и брезгливость, читая интервью митрополита Галльского Эммануила и архиепископа Иова (Гечи), и глядя на их лица. Это какая-то схоластическая вязкая мертвячина - увертки, подковырки, неискренность, лицемерие, невыносимая вычурность и заносчивость. Когда они говорят, что заботятся о единстве Православия, что они хотят блага для всех, чувствуешь только фальшь, к которой прибегает насильник, чтобы одурачить свою жертву. В них нет ничего, что бы вдохновляло на единство.
Читайте також
Правда, про яку не хочуть говорити!
Сьогодні ми всі спостерігаємо дуже показову картину. Від пересічної людини до представників влади — майже всі приїхали. Навіть ті, хто не є віруючими або належить до іншого віросповідання, оглянули наслідки ракетного удару російської федерації по Успенському собору. І майже кожен назвав Лавру Святинею, яку потрібно берегти, захищати та виносити питання її збереження на міжнародний рівень.
На чиєму боці Бог — Росії чи України?
Духовні роздуми на основі Біблії Це питання нині кричать на кожному кутку. І питають не від великого розуму чи простої цікавості — тут крик душі, лють, біль і пекуче бажання знайти бодай якусь опору в цьому бардаку.
Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого
Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.
Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова
Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади