О кружке почитателей памяти Блаженнейшего Владимира
Встреча на вечере памяти Блаженнейшего Владимира в Национальном заповеднике «София Киевская», 23 ноября 2014 года
На даный момент в Церкви сформировался некий круг почитателей памяти почившего в Бозе Блаженнейшего Митрополита Владимира. Все бы ничего, потому что нет ничего зазорного в чествовании бывшего предстоятеля УПЦ. Но эти почитатели, в идею памяти о почившем блаженнейшем вкрапливают мысль о том, что они и только они знают мировозренческую сущность почившего предстоятеля, его линию управления Церковью в Украине и эту линию с постоянной регулярностью противопоставляют нынешнему руководству УПЦ и её главе Митр. Онуфрию.
Во всех ситуациях у них между строк можно читать: «Мол, Митрополит Владимир поступил бы иначе», - и только они точно знают как, а себя позиционируют не иначе как продолжателями дела покойного предстоятеля. Такая же позиция в этом «кружке» и по поводу нынешних отношений УПЦ с Фанаром. Но вот незадача. Ещё при жизни Митр. Владимира уже была подобная но чуть менее драматичная и трагичная ситуация в 2008 г. А сегодня я наткнулся в старом календаре обращение Митр. Владимира к Константинопольскому Патр. Варфоломею. Очень знаете ли занимательный текст, который остается актуальным и на сегодня. Считаю, немешало бы его показать некоему молодому митрополиту, странствующему архимандриту и священнику оставившему облачение и ушедшему в мир искать истину, но почему-то вернувшемуся.
Читайте також
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади
Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій
Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.
Алогічність любові
Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.
У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ
Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.