О кружке почитателей памяти Блаженнейшего Владимира
Встреча на вечере памяти Блаженнейшего Владимира в Национальном заповеднике «София Киевская», 23 ноября 2014 года
На даный момент в Церкви сформировался некий круг почитателей памяти почившего в Бозе Блаженнейшего Митрополита Владимира. Все бы ничего, потому что нет ничего зазорного в чествовании бывшего предстоятеля УПЦ. Но эти почитатели, в идею памяти о почившем блаженнейшем вкрапливают мысль о том, что они и только они знают мировозренческую сущность почившего предстоятеля, его линию управления Церковью в Украине и эту линию с постоянной регулярностью противопоставляют нынешнему руководству УПЦ и её главе Митр. Онуфрию.
Во всех ситуациях у них между строк можно читать: «Мол, Митрополит Владимир поступил бы иначе», - и только они точно знают как, а себя позиционируют не иначе как продолжателями дела покойного предстоятеля. Такая же позиция в этом «кружке» и по поводу нынешних отношений УПЦ с Фанаром. Но вот незадача. Ещё при жизни Митр. Владимира уже была подобная но чуть менее драматичная и трагичная ситуация в 2008 г. А сегодня я наткнулся в старом календаре обращение Митр. Владимира к Константинопольскому Патр. Варфоломею. Очень знаете ли занимательный текст, который остается актуальным и на сегодня. Считаю, немешало бы его показать некоему молодому митрополиту, странствующему архимандриту и священнику оставившему облачение и ушедшему в мир искать истину, но почему-то вернувшемуся.
Читайте також
Правда, про яку не хочуть говорити!
Сьогодні ми всі спостерігаємо дуже показову картину. Від пересічної людини до представників влади — майже всі приїхали. Навіть ті, хто не є віруючими або належить до іншого віросповідання, оглянули наслідки ракетного удару російської федерації по Успенському собору. І майже кожен назвав Лавру Святинею, яку потрібно берегти, захищати та виносити питання її збереження на міжнародний рівень.
На чиєму боці Бог — Росії чи України?
Духовні роздуми на основі Біблії Це питання нині кричать на кожному кутку. І питають не від великого розуму чи простої цікавості — тут крик душі, лють, біль і пекуче бажання знайти бодай якусь опору в цьому бардаку.
Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого
Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.
Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова
Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади