Как покаялся основоположник украинского раскола
Антоний Масендич
Он был участником падения Денисенко, который впервые «служил» с безблагодатным «митрополитом» Антонием Масендичем и этим сам себя поставил вне Церкви. Денисенко понимал, что делает. Он занервничал, начал отказываться совершать Литургию вместе с раскольником, но телефонный звонок президента Украины для него оказался страшнее наказания Божия. И он упал...
Прошло время. Господь пробудил совесть у Антония. Он все же веровал в Бога. «Митрополит» Антоний поехал к Патриарху Московскому и принес покаяние. Ему назначили для покаянных трудов Псково-Печерский монастырь, где он пробыл 2 года. После искреннего и глубокого раскаяния Масендичу разрешили служить в сущем сане архимандрита. А потом и совершили хиротонию во Епископа и отправили на новообразованную кафедру Епископа Барнаульского и Алтайского.
Послужил владыка несколько лет. И отошел ко Господу архиереем и в Церкви. Царство Небесное, вечный покой Преосвященному владыке Антонию (Масендичу).
А Михаил Антонович Денисенко потерял и сан, и монашество, и спасение в Церкви Христовой. Предан анафеме. Погибает его душа. Погибают и те, кто идет вслед за ним в ад.
Читайте також
Правда, про яку не хочуть говорити!
Сьогодні ми всі спостерігаємо дуже показову картину. Від пересічної людини до представників влади — майже всі приїхали. Навіть ті, хто не є віруючими або належить до іншого віросповідання, оглянули наслідки ракетного удару російської федерації по Успенському собору. І майже кожен назвав Лавру Святинею, яку потрібно берегти, захищати та виносити питання її збереження на міжнародний рівень.
На чиєму боці Бог — Росії чи України?
Духовні роздуми на основі Біблії Це питання нині кричать на кожному кутку. І питають не від великого розуму чи простої цікавості — тут крик душі, лють, біль і пекуче бажання знайти бодай якусь опору в цьому бардаку.
Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого
Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.
Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова
Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади