Томос, как новая мечта о 200 сортах колбасы
В СССР мечтали о колбасе
200 сортов колбасы! Это же уму непостижимо! Вот это жизнь. А не эта вот ваша вся коммунистическая идеология...
Но, что я слышу? Нас снова пытаются вернуть к основам. Главные достижения влады демократычного спрямування - это вещи из гуманитарного пакета: безвиз, обеспечивающий дешевой нелегальной рабочей силой Польшу и Германию. Это без медицинских страховок и пенсионных взносов, дающих право на европейскую пенсию (обещанную, кстати, украинцам на Майдане).
Хотя по легенде людей, пишущих Фейсбук президента - это все чисто духовное: Вена, кофе, опера.... Чуть ли не поехали в Лондон оттянуться.... И...томос, который, как хлеб наш насущный, дай нам днесь...
Узнаю, узнаю брата Колю, как говаривал Остап Бендер, герой Ильфа и Петрова! Старую идейную коммунистическую закалку не пропьешь! Дух животворит, а материя - тлен!
Читайте також
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади
Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій
Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.
Алогічність любові
Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.
У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ
Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.
Коли святиню перетворили на попіл
Храм підірвали, щоб стерти сліди грабежу. Німці знали час підриву — і зняли все на плівку. Через десятиліття хроніка знову спливла — щоб сказати правду за тих, кого намагалися змусити мовчати.