Мать не предают. Особенно, когда ей грозят унижения, гонения и террор
г.Кировское, Литургия в разрушенном храме св. Иоанна Кронштадского, 2014 г.
В разговорах со знакомыми так или иначе поднимается вопрос – а как быть дальше, стоит или не стоит переходить из УПЦ в церковную структуру, которая создается Константинополем?
Моя личная позиция такова. Я не знаю предоставят или не предоставят Украине автокефалию, будет здесь существовать или не будет здесь существовать подконтрольная Константинополю Киевская митрополия.
Я знаю другое. Когда-то меня, со всеми моими немощами, грехами и страстями, обняла Украинская Православная Церковь. Здесь я встретил Бога, здесь мне дали смысл жизни и поддерживали в самые трудные для меня минуты.
Украинская Православная Церковь, если можно так выразиться, стала для меня настоящей и единственной матерью. А мать, как известно, не предают. Особенно в условиях, когда ей грозят унижения, гонения и тотальный террор.
Поэтому я останусь со своей матерью. Пусть ее назовут хоть "Гондурасской церковью в Украине", она будет для меня единственной и любимой.
Маму не предают. Все остальное - от лукавого.
Читайте також
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади
Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій
Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.
Алогічність любові
Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.
У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ
Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.