Мать не предают. Особенно, когда ей грозят унижения, гонения и террор
г.Кировское, Литургия в разрушенном храме св. Иоанна Кронштадского, 2014 г.
В разговорах со знакомыми так или иначе поднимается вопрос – а как быть дальше, стоит или не стоит переходить из УПЦ в церковную структуру, которая создается Константинополем?
Моя личная позиция такова. Я не знаю предоставят или не предоставят Украине автокефалию, будет здесь существовать или не будет здесь существовать подконтрольная Константинополю Киевская митрополия.
Я знаю другое. Когда-то меня, со всеми моими немощами, грехами и страстями, обняла Украинская Православная Церковь. Здесь я встретил Бога, здесь мне дали смысл жизни и поддерживали в самые трудные для меня минуты.
Украинская Православная Церковь, если можно так выразиться, стала для меня настоящей и единственной матерью. А мать, как известно, не предают. Особенно в условиях, когда ей грозят унижения, гонения и тотальный террор.
Поэтому я останусь со своей матерью. Пусть ее назовут хоть "Гондурасской церковью в Украине", она будет для меня единственной и любимой.
Маму не предают. Все остальное - от лукавого.
Читайте також
Правда, про яку не хочуть говорити!
Сьогодні ми всі спостерігаємо дуже показову картину. Від пересічної людини до представників влади — майже всі приїхали. Навіть ті, хто не є віруючими або належить до іншого віросповідання, оглянули наслідки ракетного удару російської федерації по Успенському собору. І майже кожен назвав Лавру Святинею, яку потрібно берегти, захищати та виносити питання її збереження на міжнародний рівень.
На чиєму боці Бог — Росії чи України?
Духовні роздуми на основі Біблії Це питання нині кричать на кожному кутку. І питають не від великого розуму чи простої цікавості — тут крик душі, лють, біль і пекуче бажання знайти бодай якусь опору в цьому бардаку.
Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого
Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.
Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова
Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади