Необходимо возвращаться в мир, где нужно глядеть в глаза друг другу!
Чтобы готовиться ко встрече со Христом в храм нужно ходить не наскоками
Спрашивают добрые люди порой по поводу бывших или возникающих событий вокруг святых отцов, задают вопросы совершенно простые о житие святых, хотя сами-то находятся даже в том городе, где и мощи святого пребывают...
Что же мы, компьютерно-диванные верующие, принесем к Богу в своей «зачетке»? Лень свою? Лень свою! Так «незачет» ведь будет!
Знаю по опыту своей паствы, наших прихожан, готовясь к поездке по святым местам не у меня спрашивают, а мне уже рассказывают факты о святых, куда едем.
Вот такая должна быть подготовка ко встрече со Святостью! Так нужно готовиться к поездке в Свято-Успенскую Киево-Печерскую или Почаевскую лавры, так нужно готовиться ко встрече со всеми святыми, заранее изучив их житие. Зачем? Ведь можно и потом, если возникнет интерес... А затем, чтобы именно молитвой к святому завершить свои труды по знакомству с ним, а не стоять на молитве, нервно дергая свои мысли вопросом «а кто это»?!
Мы стали ленивы, сверхпредельно ленивы! Крайне необходимо выходить из мира виртуального общения, возвращаться в мир реалий, в мир, где можно и нужно глядеть в глаза друг другу!
И вот так же, а то и более ответственно, как к «госэкзамену» нужно готовиться ко встрече со Христом, чтоб потом не стоять и не вертеть в голове вопрос: «А кто это? Мухаммед... Илия... Мошиах... Христос...???» А чтоб так готовиться, нужно быть в храмах постоянно, а не наскоками, нужно выучить «биографию» Христа, нужно начать жить в Нем и тогда на молитве не будет вопросов о Нем, а будет жизнь с Ним и тогда будет радость желания встречи, а не растерянность от незнания, как даже приветствовать Его.
Читайте також
Кощунство чи "турбота"? У Лаврі сторонні торкаються мощей
У мережі з'явилися фото з Дальніх печер, де музейні працівники та представники державної церкви проводять переоблачення мощей Преподобних Печерських. Те, що здавна здійснювала братія у священному сані з молитвою та дотриманням канонів, тепер виконують люди без належних знань і благословення. Віруючі обурені: святиня всеправославного значення опинилася в руках сторонніх, а процес перетворився на бездушне «музейне дійство».
Коли родина — тягар для держави: тривожні сигнали демографічного занепаду
Батько п’ятьох дітей та православний священник відкрито говорить про те, про що мовчать чиновники: українські родини занепадають, народжуваність стрімко падає, а держава — глуха до проблем багатодітних. Хто збудує майбутнє України, якщо сьогодні її серце — сім’я — лишається без підтримки і надії?
Цивілізація без Христа — це темрява в золоті.
Сьогодні ми відзначаємо велике і доленосне подія — Хрещення Русі, яке стало моментом духовного народження нашого народу. Не просто історичного народу, не просто етнічної спільноти, але народу Божого, що звернувся до Христа — до Світла, до Істини, до Спасіння.
ПЦУ між вірою та владою: коли Церква втрачає любов
Підтримка автокефалії не виправдовує перетворення Церкви на ідеологічний інструмент держави. Християнство починається там, де є любов — навіть під час війни.
Віруючі УПЦ переживають за митрополита Онуфрія
Зеленський позбавив українського громадянства людину, народжену в Україні, яка очолює найбільшу Церкву країни. Але рішення президента — це удар не по Онуфрію і не по УПЦ. Це удар по Україні як демократичній державі.
Чому позбавили громадянства митрополита Онуфрія саме зараз
Рішення про позбавлення громадянства глави УПЦ послідувало після невдалого силового захоплення собору в Чернівцях — що стоїть за діями влади і якими будуть наслідки для релігійної Буковини?