Миряни і духовенство повинні хоча б в соцмережах висловити підтримку УПЦ
Блаженніший Митрополит Онуфрій
Люди православні! Через різні відмовки, хто через боягузтво, хто через острах втратити насиджений трон, хто через тиск на них з боку певних осіб, хто просто через надмірне накопичення земних благ зник в якусь відпустку, хто просто обмежився «відмазкою» проведення не загальних зборів священиків, а для «відбуваловки» провів хоча б «єпархіальну раду», хто з «корпоративно-плотської» єдності мовчить, але не всі архієреї УПЦ ще провели єпархіальні збори духовенства з підтримки Предстоятеля Канонічної УПЦ Блаженнішого Митрополита Онуфрія.
Тому, не чекайте, що вони стануть активніші, не чекайте, дорогі побратими священики і люди православні! Пристосуванців не переробити, та й чи потрібно – «нехай ідуть» своїм шляхом до «new-church», але ми, віруючі в Христа парафіяни і духовенство, просто зобов'язані розширити рух всією Києвською Руссю на підтримку стійкої позиції щодо захисту Канонічного Православ'я Предстоятелем нашої УПЦ.
Якщо в кожній єпархії священики покажуть свою позицію хоча б в соцмережах, їх заклики підхоплять інші єпархії, опублікують у православній пресі й уся наша широчінь стане беззастережною міццю, що доводить нашу соборність, а не боягузтво і духовне утриманство.
Якщо в кожній єпархії миряни запропонують такі звернення зробити своїм священикам, а може і підписати їх спільно, то ми зможемо, як Хресним Ходом в Києві, так і Хресним ходом в соцмережах показати свою непорушну єдність.
Я вже не одноразово відновлюю посилання на мою пропозицію – проведіть теж саме на своїх сторінках у соцмережах із закликами ваших священиків і архієреїв!
Читайте також
Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова
Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади
Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій
Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.
Алогічність любові
Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.