Наглость фанариотов не знает пределов!
Архиепископ Иов (Геча)
Архиепископ Иов (Геча) уже во второй раз говорит, что Константинополь имеет исключительное право не только давать автокефалию, но и ЗАБИРАТЬ уже существующий автокефальный статус у церквей, которые не упоминаются Вселенскими Соборами, то есть преимущественно славянских церквей. А также угрожает РПЦ наказанием за разрыв евхаристического общения с «Вселенским престолом».
Вообще, в интервью несколько раз повторялось – Фанар имеет право наказывать, наказывать, наказывать. Наглость фанариотов не знает пределов! Уверен, что славянские Церкви конечно же с иронией отнесутся к таким претензиям Константинополя, поскольку у него нет никаких рычагов влияния на них. На Фанаре, похоже, забыли, что у них уже нет императоров или султанов, которые могли расправиться с непокорными болгарами или сербами. Хотя, может они надеются на своего нового «императора» – Госдеп?
Если политика Фанара не изменится после прихода нового патриарха, то нужно будет констатировать, что раскол в Православии неизбежен. Принять богомерзкую идеологию Фанара - означает полностью извратить Православие.
Читайте також
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади
Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій
Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.
Алогічність любові
Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.
У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ
Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.