Якби Трамп займався створенням церкви, чи довго би він був президентом?
Президент США Дональд Трамп
Ось уявіть, Дональд Трамп (Президент США) приїхав до Архієпископа Кентерберійського (підданого Британської Корони) в Лондон, і від імені американського народу (!) підписував із ним якісь декларативні папери про створення незалежної англіканської канонічної церкви в США, передачі Вашингтонського кафедрального собору в управління англіканській церкві тощо.
І потім, на всіх бордах в США, говорив, що він створив англіканську церкву в США для лікування розколів серед американських церков, засилля папизму та католицизму із цієї Європи, боротьби з «культурним марксизмом» і Хілларі з Соросом, повертає до лона Матері-Церкви Лондона, тому голосуй за нього на виборах до Конгресу.
Що б уже сьогодні зробив Верховний суд і Конгрес такому президентові? Що зробили б американські спецслужби і ФБР? Що б зробили в його Республіканській партії? Як довго він би був ще президентом США?
Ось у цьому і різниця між країнами, – де працює Конституція, поважаються права на свободу віросповідання, є стримування і протидія гілок влади, де релігія відділена від держави.
Хочете жити в нормальній, багатій країні? Почніть з елементарного – Президент повинен дотримуватися Конституції і законів.
Читайте також
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади
Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій
Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.
Алогічність любові
Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.
У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ
Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.
Коли святиню перетворили на попіл
Храм підірвали, щоб стерти сліди грабежу. Німці знали час підриву — і зняли все на плівку. Через десятиліття хроніка знову спливла — щоб сказати правду за тих, кого намагалися змусити мовчати.