Политпроект «Томос-2018» это не христианство, а сектанство
Президент Петр Порошенко и Патриарх Варфоломей - инициаторы политпроекта «Томос-2018»
Вновь и вновь, читая представителей автокефализма, убеждаюсь, что это сектантское движение по своей сути, базовой категорией которого является принцип отделения, в основе которого – национальный признак: мы –не русские, а значит, «имеем право» (категория права здесь тоже особая) на «свою» церковь (как будто бы Церковь можно приватизировать). К сожалению, это движение с приставкой contra -, а не pro-...
И как ни стараются всякие «Відкриті Православні Університети Святої Софії-Премудрості» и господины Коваленки натянуть на это предприятие хоть тень религиозного пафоса (возможно, даже искренне), все-равно, даже беглый взгляд на риторику вскрывает «Томос-2018» как политпроект с сильным этнофелитическим душком... Это уже какая-то другая религия, но точно не христианство, весь этос которого, еще с Гефсиманской молитвы, направлен на «ЕДИНСТВО».
Читайте також
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади
Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій
Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.
Алогічність любові
Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.
У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ
Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.