Держаться принципов или досадить врагу?
Держаться определенной неприязни гораздо легче, чем держаться принципов
Подумал, что есть такой психологический механизм у нашей церковной фронды – сначала человек впадает в неприязнь к МП из-за того, что полагает ее не соответствующей его высоким христианским идеалам, потом высокие идеалы как-то выцветают и остается только неприязнь, потом он поддерживает (из неприязни к МП) гораздо более грубые нарушения идеалов, чем те, из-за которых он первоначально огорчился на МП.
Ну, например, сначала человек негодует, усматривая в МП «встраивание в государство», а потом горячо поддерживает государство, просто, прямо, грубо и открытым текстом выстраивающее церковную общину под себя – только потому, что при этом государство уедает ненавистную ему МП.
Этот психологический механизм отражает общее свойство человеческой природы. Держаться определенной неприязни гораздо легче, чем держаться принципов, выбор «держаться принципов или досадить врагу» делается на автомате, чтобы воздержаться от него нужна глубокая рефлексия.
Читайте також
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади
Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій
Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.
Алогічність любові
Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.
У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ
Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.