Шановні симпатики Томоса! Хіба ви не бачите, що вас просто обманюють?
Президент Петр Порошенко и Патриарх Варфоломей
Це не автокефалія, це схоже на обман
Якщо вірити «Голосу.уа», то «Ожидается, что новая Церковь получит статус автокефальной архиепископии по образцу Православной церкви Чешских земель и Словакии. Она будет независима в управлении, но миро и утверждение избранного Предстоятеля будет получать от Вселенского Патриарха. В проект Томоса уже включено положение о более чем 20 подворьях Вселенского Патриархата, которые Президент Украины Петр Порошенко обещал передать до начала президентских выборов».
Не знаю, чи достовірна ця інформація, але якщо вірити їй (а є підстави вірити), то в чому тоді різниця між статусом «автокефальної церкви», яка пропонується, і статусом УПЦ? Адже якщо прописаний об’єм прав називається автокефальною Церквою, то наша Українська Православна Церква є тоді автокефальною. Яка тоді різниця в статусі? Адже УПЦ також отримує миро з РПЦ і вибір нашого Предстоятеля також автоматично благословляється Патріархом Московським.
А ось вибір глави нової «церкви» має затверджуватися Константинопольським Патріархом. І як свідчить історія останнього втручання Константинопольського Патріархату в справи Православної Церкви в Чеських землях і Словаччині, то не завжди кандидатура нового Предстоятеля може сподобатися на берегах Босфору.
Повноцінна Автокефальна Церква сама обирає свого Предстоятеля, якого ніхто не затверджує.
Окрім того, в мене є підозри, що ще й інші права будуть обмежені. Наприклад, право самостійної канонізації святих, якого не має навіть автокефальна Еладська Церква. Коли ця Церква має намір канонізувати святого, то вона звертається з проханням до Константинополя, і там проходить канонізація. Один з останніх прикладів: канонізація старця Якова Цалікіса, який похоронений на острові Евбея. А УПЦ сама проголошує своїх святих.
Потім, діаспора. Право відкривати парафії закордоном. Еладська Церква віддала свою діаспору Константинополю років 100 тому. Немає в діаспорі парафій Еладської Церкви, а лише парафії Константинопольського Патріархату. І я не думаю, що нова «автокефальна церква» буде мати це право.
Також не виключений вплив Фанару навіть на вибір рядових єпископів. Наприклад, вибір митрополитів в Північній Греції проходить по такій процедурі. Синод Еладської Церкви пропонує Константинополю список кандидатів. На Фанарі вибирають трьох, і з цих трьох в Афінах потім вибирають одного. Звичайно, мені зауважать, що північні території Еладської Церкви мають особливий статус, щось схоже на подвійне підпорядкування. Але знову ж таки, випадки втручання навіть в ці внутрішні питання вибору єпископів недавно в були в Чехії, де є автокефальна Церква. Так, що я би не виключав. Особливо на фоні тієї, вже публічної інформації, згідно з якою з Константинополя вже вказують державі і церковним представникам, кому брати участь в виборах, а кому ні.
Тому, таке враження, що з Фанару збираються давати шо-небудь, і називають це автокефалією. А в нас в це вірять. Бо не знають, або не розбираються, або не хочуть розбиратися. Лиш би подалі від Москви. А в яке ярмо далі попадуть, не розуміють. Шановні симпатики Томоса! Хіба ви не бачите, що вас просто обманюють? Обіцяють одне, а збираються давати зовсім інше.
А 20 ставропігій в якості подарунка від влади Константинополю як розуміти? Вся ця ситуація мені нагадує з історії про те, як європейці, які приїжджали декілька сотень років тому в нововідкриті землі Америки, Австралії, за цяцьки вимінювали в тубільців золото.
Правий був Блаженніший Митрополит Онуфрій …
Читайте також
Правда, про яку не хочуть говорити!
Сьогодні ми всі спостерігаємо дуже показову картину. Від пересічної людини до представників влади — майже всі приїхали. Навіть ті, хто не є віруючими або належить до іншого віросповідання, оглянули наслідки ракетного удару російської федерації по Успенському собору. І майже кожен назвав Лавру Святинею, яку потрібно берегти, захищати та виносити питання її збереження на міжнародний рівень.
На чиєму боці Бог — Росії чи України?
Духовні роздуми на основі Біблії Це питання нині кричать на кожному кутку. І питають не від великого розуму чи простої цікавості — тут крик душі, лють, біль і пекуче бажання знайти бодай якусь опору в цьому бардаку.
Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого
Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.
Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова
Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади