Шановні симпатики Томоса! Хіба ви не бачите, що вас просто обманюють?

Президент Петр Порошенко и Патриарх Варфоломей

Це не автокефалія, це схоже на обман

Якщо вірити «Голосу.уа», то «Ожидается, что новая Церковь получит статус автокефальной архиепископии по образцу Православной церкви Чешских земель и Словакии. Она будет независима в управлении, но миро и утверждение избранного Предстоятеля будет получать от Вселенского Патриарха. В проект Томоса уже включено положение о более чем 20 подворьях Вселенского Патриархата, которые Президент Украины Петр Порошенко обещал передать до начала президентских выборов».

Не знаю, чи достовірна ця інформація, але якщо вірити їй (а є підстави вірити), то в чому тоді різниця між статусом «автокефальної церкви», яка пропонується, і статусом УПЦ? Адже якщо прописаний об’єм прав називається автокефальною Церквою, то наша Українська Православна Церква є тоді автокефальною. Яка тоді різниця в статусі? Адже УПЦ також отримує миро з РПЦ і вибір нашого Предстоятеля також автоматично благословляється Патріархом Московським.

А ось вибір глави нової «церкви» має затверджуватися Константинопольським Патріархом. І як свідчить історія останнього втручання Константинопольського Патріархату в справи Православної Церкви в Чеських землях і Словаччині, то не завжди кандидатура нового Предстоятеля може сподобатися на берегах Босфору.

Повноцінна Автокефальна Церква сама обирає свого Предстоятеля, якого ніхто не затверджує.

Окрім того, в мене є підозри, що ще й інші права будуть обмежені. Наприклад, право самостійної канонізації святих, якого не має навіть автокефальна Еладська Церква. Коли ця Церква має намір канонізувати святого, то вона звертається з проханням до Константинополя, і там проходить канонізація. Один з останніх прикладів: канонізація старця Якова Цалікіса, який похоронений на острові Евбея. А УПЦ сама проголошує своїх святих.

Потім, діаспора. Право відкривати парафії закордоном. Еладська Церква віддала свою діаспору Константинополю років 100 тому. Немає в діаспорі парафій Еладської Церкви, а лише парафії Константинопольського Патріархату. І я не думаю, що нова «автокефальна церква» буде мати це право.

Також не виключений вплив Фанару навіть на вибір рядових єпископів. Наприклад, вибір митрополитів в Північній Греції проходить по такій процедурі. Синод Еладської Церкви пропонує Константинополю список кандидатів. На Фанарі вибирають трьох, і з цих трьох в Афінах потім вибирають одного. Звичайно, мені зауважать, що північні території Еладської Церкви мають особливий статус, щось схоже на подвійне підпорядкування. Але знову ж таки, випадки втручання навіть в ці внутрішні питання вибору єпископів недавно в були в Чехії, де є автокефальна Церква. Так, що я би не виключав. Особливо на фоні тієї, вже публічної інформації, згідно з якою з Константинополя вже вказують державі і церковним представникам, кому брати участь в виборах, а кому ні.

Тому, таке враження, що з Фанару збираються давати шо-небудь, і називають це автокефалією. А в нас в це вірять. Бо не знають, або не розбираються, або не хочуть розбиратися. Лиш би подалі від Москви. А в яке ярмо далі попадуть, не розуміють. Шановні симпатики Томоса! Хіба ви не бачите, що вас просто обманюють? Обіцяють одне, а збираються давати зовсім інше.

А 20 ставропігій в якості подарунка від влади Константинополю як розуміти? Вся ця ситуація мені нагадує з історії про те, як європейці, які приїжджали декілька сотень років тому в нововідкриті землі Америки, Австралії, за цяцьки вимінювали в тубільців золото.

Правий був Блаженніший Митрополит Онуфрій …

Читайте також

Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність

7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.

Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність

В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади

Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій

Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.

Алогічність любові

Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.

Справедливість не за ярликами

В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.

У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ

Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.