Сценарії майбутнього і знову питання: «А таке нам потрібно»?
Глава УГКЦ архиепископ Святослав (Шевчук) и Президент Петр Порошенко
Знову Вінниця!
Якщо тільки розмови про «об'єднанння» породжують такі пристрасті, то що буде коли наступить це «єднання» і одні розпочнуть захоплювати храмі, а інші їх відстоювати? Я не розумію того, навіщо це владі? Іще одне протистояння між людьми та віруючими людьми і владою!
Це ж, однозначно, не добавляє нікому голосів та рейтингу, а тільки породжує нестабільність та ворожнечу. Всі ж релігійні громади УПЦ - це місцеві люди, які будували храм, ремонтували та утримували їх, а вони якщо місцеві, то які вони «москалі»? В селах в храм регулярно ходить, умовно, 30-40 чоловік, а інші не ходят, тому що не віруючі, а не тому, що місця в храмі не вистачає. Я не беру до уваги Пасху, Водохреща та інші Свята, де щось святят, тому люди йдуть не на Службу, а за «чимось».
Так ось, наприклад, віруючих людей вигнали та забрали храм, але хто в нього буде ходити? Хто не ходив, то і не буде ходити! Віруючі люди, як ті мурахи, знову щось збудують, або навіть по-домам будуть молитись, а хто виграє від цього? Віруючі люди Бога не втратять, а невіруючі отримають тільки пустий храм і те, що ніхто не буде вчити їх дітей віри, тому що ми займались школами.
Хоч ба, напевно прийдуть греко-католики, ми православні друг дружку «перемолотимо», а вони прийдуть і принесуть нашим дітям нову віру, «патріотичну». Як заявив Глава УГКЦ архієпископ Святослав (Шевчук): «Наступним кроком є екуменічний діалог між УГКЦ і об’єднаним українським православ’ям у напрямку відновлення первісної єдності цієї Церкви», зрозуміло, що в єдності з Папою Римським.
Ось такі сценарії майбутнього і знову питання: «А таке нам потрібно»?
Читайте також
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади
Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій
Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.
Алогічність любові
Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.
У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ
Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.