В якому статусі Лавра більш народна?

Вход в нижние, монашеские лавры - всегда свободный.

На фоні всіх подій та маніпуляцій огранами державної влади навколо Свято-Успенської Почаївської Лаври, виникло доцільне запитання.

А наскільки в складі заповідників українські святині є доступними громадянам і всім бажаючим їх відвідати?

Наскільки відомо верхня частина Києво-Печерської Лаври заповідник, але просто так на територію без білета не потрапити, Слава Богу, що хоть під-час служб впускають безоплатно.

Древній Софіївський собор, також святиня - без грошей не впустять.

А нижня Київська Лавра, Почаївська Лавра - монашеські, ВХІД ВІЛЬНИЙ.

Так ще в якому статусі Лавра більш народна?

Історико-культурні заповідники нехай наведуть лад з тим, що є світське у їхньому відання і що ще нерозвалилося, а до церковного не слід руки сунути.

Читайте також

Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність

7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.

Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність

В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади

Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій

Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.

Алогічність любові

Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.

В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.

У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ

Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.