Ну, что, господа-объединители, все идет по плану?
29 ноября в Стамбуле завершилось заседание Синода Вселенского патриархата
Ну, насколько я понял со сводок с Фанара:
1. «Автокефалия» будет, «томос» будет, но не скажем когда!
2. «Объединительный собор» будет, но когда – вам это не нужно знать!
Правильно: много будете знать – скоро состаритесь.
3. Принят проект «устава» новой структуры, который будет окончательно принят на «соборе», который будет неизвестно когда! А, может, и не будет принят…
На фоне этого «наступна пэрэмога», которую обьявил Президент сегодня, скорее похожа на «зраду»
Спикеры раскольников просят своих читателей не писать о «зраде», тоже представляя сегодняшние итоги Синода КПЦ, как маленькую, но «пэрэмогу»
Посмешили меня комментарии у Татьяны Деркач:
«и дату Собора не установили. Гора родила мышь»,
«установили, але це буде секретно, я так думаю. Щоб Росія не зірвала собор».
«все будет тайно, и имя "предстоятеля" никто никогда не узнает, ибо агенты Кремля не дремлют»
Ну, что, господа-объединители? Все идет по плану?
Читайте також
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади
Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій
Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.
Алогічність любові
Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.
У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ
Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.
Коли святиню перетворили на попіл
Храм підірвали, щоб стерти сліди грабежу. Німці знали час підриву — і зняли все на плівку. Через десятиліття хроніка знову спливла — щоб сказати правду за тих, кого намагалися змусити мовчати.