Помолимося сугубо за Митрополитів Анатолія та Софронія
Президент Порошенко наградил двух митрополитов УПЦ
Кого жалієм за того і молимося. Правда ж православні? Трапилося щось у когось-молимося. Страждає брат- молимося. Радісна звістка- також молитву творимо, тільки вже подячну. Дякуємо Богу за Його милість. Дякувати потрібно, не забуваймо, щоб не попасти в число дев'яти невдячних з десяти зцілених Господом.
Та в нас не зцілення, в нас нагорода . А як молитися, коли хтось отримав нагороду- маємо також дякувати. А ще й за нагороду від керівника держави!!! Нагороду високу, так і люди не малі-Митрополити, знай.
Та щось не дякується, не по собі. Прости Господи. Жалію, шкода чомусь їх. Значить творимо молитву не подячну, а за страждаючих.
Сьогодні близько двадцяти священників Рівненської єпархії, та декілька з Сарненської отримали виклики в СБУ, в силові структури держави, які підпорядковані тому самому керівнику, який і нагороджував. Так- так, а викликаємі підпорядковані одному із нагороджених). Отото да. Один мій знайомий сказав би – туман, повний туман))).
Туман розгонимо. Молитвою. Да так , щоб від Сарн і до Черкас звучала. Помолимося друзі, сугубо, за Митрополитів Анатолія та Софронія, щоб Господь укріпив їх бідненьких. Помолимося але не осудимо, бо гріх. А молитися не гріх.
Читайте також
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади
Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій
Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.
Алогічність любові
Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.
У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ
Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.
Коли святиню перетворили на попіл
Храм підірвали, щоб стерти сліди грабежу. Німці знали час підриву — і зняли все на плівку. Через десятиліття хроніка знову спливла — щоб сказати правду за тих, кого намагалися змусити мовчати.