Помолимося сугубо за Митрополитів Анатолія та Софронія
Президент Порошенко наградил двух митрополитов УПЦ
Кого жалієм за того і молимося. Правда ж православні? Трапилося щось у когось-молимося. Страждає брат- молимося. Радісна звістка- також молитву творимо, тільки вже подячну. Дякуємо Богу за Його милість. Дякувати потрібно, не забуваймо, щоб не попасти в число дев'яти невдячних з десяти зцілених Господом.
Та в нас не зцілення, в нас нагорода . А як молитися, коли хтось отримав нагороду- маємо також дякувати. А ще й за нагороду від керівника держави!!! Нагороду високу, так і люди не малі-Митрополити, знай.
Та щось не дякується, не по собі. Прости Господи. Жалію, шкода чомусь їх. Значить творимо молитву не подячну, а за страждаючих.
Сьогодні близько двадцяти священників Рівненської єпархії, та декілька з Сарненської отримали виклики в СБУ, в силові структури держави, які підпорядковані тому самому керівнику, який і нагороджував. Так- так, а викликаємі підпорядковані одному із нагороджених). Отото да. Один мій знайомий сказав би – туман, повний туман))).
Туман розгонимо. Молитвою. Да так , щоб від Сарн і до Черкас звучала. Помолимося друзі, сугубо, за Митрополитів Анатолія та Софронія, щоб Господь укріпив їх бідненьких. Помолимося але не осудимо, бо гріх. А молитися не гріх.
Читайте також
Правда, про яку не хочуть говорити!
Сьогодні ми всі спостерігаємо дуже показову картину. Від пересічної людини до представників влади — майже всі приїхали. Навіть ті, хто не є віруючими або належить до іншого віросповідання, оглянули наслідки ракетного удару російської федерації по Успенському собору. І майже кожен назвав Лавру Святинею, яку потрібно берегти, захищати та виносити питання її збереження на міжнародний рівень.
На чиєму боці Бог — Росії чи України?
Духовні роздуми на основі Біблії Це питання нині кричать на кожному кутку. І питають не від великого розуму чи простої цікавості — тут крик душі, лють, біль і пекуче бажання знайти бодай якусь опору в цьому бардаку.
Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого
Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.
Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова
Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади