Відповідь на звинувачення каналу 1+1
Сюжет канала «1+1» призван дискредитировать Церковь
Вчора, 2.12.2018 року на телеканалі «1+1» у випуску ТСН в сюжеті «Страсті за Томосом» (автор сюжету незмінний Сергій Гальченко), мене звинуватили в тому, що я спілкувався з дипломатом Посольства РФ в Україні.
Відповідаю і пояснюю:
До моєї компетенції, як заступника Голови Відділу зовнішніх церковних зв'язків УПЦ, належить спілкування з дипломатами та представниками ВСІХ Посольств, які акредитовані в Україні. Що означає акредитовані? Це означає, що держава Україна дає свій дозвіл на перебування й звершення дипломатичної місії конкретним дипломатам з конкретних країн. У кожного дипломата, включно з російськими, є акредитаційна картка, видана МЗС України та підписана уповноваженим високопосадовцем Міністерства. Нагадаю, що Україна до цих пір не розірвала дипломатичних відносин з Росією. Рівень дипломатичних відносин понижений, в Києві немає російського посла, а є лише тимчасовий повірений. Як і в Москві - український. А тому, якщо навіть згаданий російський дипломат і працює на свою розвідку, як стверджується в сюжеті, то це проблема не моя, а МЗС, СБУ та інших державних органів, які дозволяють його перебування й роботу в Україні.
А тому, нічого незаконного я не роблю і таємниці з цього також не роблю.
Більше того, я також зустрічаюся і з американськими дипломатами, так само як і з дипломатами країн Євросоюзу, та багатьох інших країн. Це моя робота.
Тому звинувачувати мене в окремих зустрічах з дипломатом російського посольства це те саме, що звинувачувати Міністра закордонних справ України П. Клімкіна в тому, що він інколи зустрічається з Міністром закордонних справ РФ С. Лавровим. Або українських дипломатів в тому, що вони зустрічаються з їхніми російськими візаві. Це їхня робота.
А відтак, розцінюю сюжет на «Плюсах» як намагання дискредитувати мене особисто, як одного з публічних представників та спікерів Церкви, а через це і Церкву загалом. Звинувачення замовні і штучні. Це все ми спостерігаємо дуже часто протягом останнього часу, а тому не дивуємося.
P. S. «Виноват ты в том, что хочется мне кушать», И. Крылов, басня «Волк и ягненок».
Читайте також
Правда, про яку не хочуть говорити!
Сьогодні ми всі спостерігаємо дуже показову картину. Від пересічної людини до представників влади — майже всі приїхали. Навіть ті, хто не є віруючими або належить до іншого віросповідання, оглянули наслідки ракетного удару російської федерації по Успенському собору. І майже кожен назвав Лавру Святинею, яку потрібно берегти, захищати та виносити питання її збереження на міжнародний рівень.
На чиєму боці Бог — Росії чи України?
Духовні роздуми на основі Біблії Це питання нині кричать на кожному кутку. І питають не від великого розуму чи простої цікавості — тут крик душі, лють, біль і пекуче бажання знайти бодай якусь опору в цьому бардаку.
Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого
Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.
Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова
Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади