Права ПЦвУ будуть значно більше обмеженими, ніж права УПЦ
Питання щодо доцільності реалізації плану по створення ЄПЦ тепер стає ще більше відкритим.
В мережі опублікували статут майбутньої ПЦвУ, затверджений на нещодавньому засіданні Константинопольського патріархату. Судячи з того, яким тоном він прописаний та що у ньому сказано, обіцяна незалежність, матиме досить специфічний характер. Що цікаво, - більшість з прописаних норм, наштовхують на висновок про те, що Українська Православна Церква має значно більші права незалежності і самостійності, ніж їх матиме майбутня ПЦвУ.
Ось, найцікавіше, на що звертається увага.
1. НЕ АВТОКЕФАЛІЯ. Як вказано у документі, ПЦвУ буде нерозривно зв'язана з Константинопольським патріархатом, а через нього - з усім Православним світом (Помісними Церквами). До слова, абсолютно аналогічна норма прописана у статуті УПЦ, тільки замість Стамбулу - Москва. Таким чином, ПЦвУ не посяде свого місця серед інших Помісних Церков, а, швидше за все, буде самокерованою - у складі Константинопольської Православної Церкви.
2. НЕ ПАТРІАРХ. Відповідно до Статуту ПЦвУ, очільником новоствореної організації буде не патріарх, як про це казали ідеологи ЄПЦ, а митрополит. Це і не дивно, адже на території України ніколи не існувало патріархату.
3. СОБОР І СИНОД - ПІДПОРЯДКОВАНІ. Відповідно до Статуту ПЦвУ, усі керівні органи майбутньої організації буде підпорядковано Православній Церкві у Туреччині. Ця підпорядкованість буде реалізовуватись в багатьох, важливих для церковного життя питаннях. Наприклад:
А. Вибори і затвердження предстоятеля.
Б. Формування устрою єпархій і монастирів.
В. Канонізація святих.
І т.п.. Якщо говорити про ці ж аспекти в житті УПЦ, то остання є абсолютно самостійною у згаданих нюансах.
4. КОНСТАНТИНОПОЛЬСЬКИЙ ПАТРІАРХ ВИРІШУЄ. Фанаріоти у статутному порядку залишили за собою право втручатись в усі конфліктні ситуації, які виникатимуть у майбутній ПЦвУ. До Стамбульського патріарха можна буде подавати апеляції, в разі, якщо когось буде знято з посади/кафедри (корупційне віконце?). В УПЦ такого немає. Всі конфлікти вирішуються виключно і межах самої УПЦ.
5. МИРО ДАЄ СТАМБУЛ. Одна з ознак автокефальності Церкви - право на мироваріння. ПЦвУ цього права не матиме. Натомість, миро будуть брати у Стамбулі.
6. ДІАСПОРАМ - СТОП. ПЦвУ не матиме права засновували парафії за кордоном. Усі українські діаспори будуть окормоятись священиками Константинопольського патріархату. В контексті цього цікаво пригадати про те, що в УПЦ КП на даному етапі наявні десятки парафій в межах інших держав, навіть в Росії. Виходить, що цих приходів доведеться позбутись.
Таким чином, права ПЦвУ будуть значно більше обмеженими, ніж права УПЦ. Іншими словами, патріарх Варфоломій залишає місце для будь-яких маневрів у сфері життя і діяльності ПЦвУ. Очевидно, що це НЕ АВТОКЕФАЛІЯ і НЕ ПАТРІАРХАТ. Статус ПЦвУ можна буде прирівняти до своєрідної автономії у складі Константинопольського патріархату. Теоретично, як і прогнозувалося, реалізовується той самий естонський сценарій.
Питання щодо доцільності реалізації плану по створення ЄПЦ тепер стає ще більше відкритим. Цікаво, що будуть вирішувати на об'єднавчому соборі, якщо він взагалі відбудеться.
Читайте також
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади
Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій
Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.
Алогічність любові
Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.
У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ
Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.