Чому присутні у храмі представники УПЦ КП у служінні участі не брали?

Экзархи Константинопольского патриархата провели первую архиерейскую литургию в Андреевской церкви

Відправа у Андріївському завершилась. Судячи з фото і відео, - народу було дійсно небагато. І справді, більішсть присутніх складали журналісти та чиновники. Співслужили екзарху (це був єпископ Едмонтський Іларіон), як вже стало відомо, клірики УПЦ: протоієрей Богдан Гулямов (Настоятель у Храмі всіх Святих в Київській землі посіявших в с. Романків Київської області) та священик Олексій Мацюра, який є кліриком Преображенського храму у Києві (Теремки).

Особисто для мене незрозумілим залишився той факт, що присутні у храмі представники УПЦ КП, а їх було чітко і добре видно, у служінні участі не брали. Це якось не вкладається в контекст рішень ПЦуТ щодо зняття анафеми з Філарета та визнання хіротоній, звершених ним у патріаршому куколі. Чому? Не було дозволу? Я думаю, якби питання про визнання хіротоній духовенства УПЦ КП було вирішено остаточно, то когось би таки запросили до співслужіння. Так би мовити - для засвідчення факту канонічності та єдності. А так, виходить, що питання вирішене не до кінця. Цікаво, чи будуть з цього приводу якісь меседжі на сьогоднішньому соборі УПЦ КП.

Сама відправа звершувалась трьома мовами. Переважно лунали церковно-слов'янська і грецька. Була й українська. Цікаво, що з-поміж присутніх журналістів та чиновників на даний факт ніхто не обурився... принаймні - відкрито. Тобто, якщо церковно-слов'янською служать представники патріарха Варфоломія, то вона не така вже й «російська» виходить, як про це люблять підкреслювати вище згадані, дискредитуючи УПЦ. Виходить, її навіть можна зрозуміти

Наприкінці з'явився митропополит Олександр (Драбинко). Хочу підкреслити - він чомусь у службі участі не брав. Митрополит Гальський Емануїл також святого апостола Андрія вирішив вшановувати не беручи участі у відправі.

Коротше кажучи - особисто в мене дуже суперечливі враження від побаченого. І, насправді, мені зовсім не смішно. З побаченого і з того, що говорилось і відбувалось раніше, виходить, що врачувати розкол, як про це говорилось раніше, ніхто і не мав на меті насправді. Прикро, що цього разу джерелом такого соблазну стали представники однієї з Помісних Церков. Сподіваюсь, що все, що відбувається, буде максимально донесено до представників Світового Православ'я, аби з ситуації було зроблено правильні висновки.

Читайте також

Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність

7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.

Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність

В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади

Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій

Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.

Алогічність любові

Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.

Справедливість не за ярликами

В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.

У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ

Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.