Чому присутні у храмі представники УПЦ КП у служінні участі не брали?
Экзархи Константинопольского патриархата провели первую архиерейскую литургию в Андреевской церкви
Відправа у Андріївському завершилась. Судячи з фото і відео, - народу було дійсно небагато. І справді, більішсть присутніх складали журналісти та чиновники. Співслужили екзарху (це був єпископ Едмонтський Іларіон), як вже стало відомо, клірики УПЦ: протоієрей Богдан Гулямов (Настоятель у Храмі всіх Святих в Київській землі посіявших в с. Романків Київської області) та священик Олексій Мацюра, який є кліриком Преображенського храму у Києві (Теремки).
Особисто для мене незрозумілим залишився той факт, що присутні у храмі представники УПЦ КП, а їх було чітко і добре видно, у служінні участі не брали. Це якось не вкладається в контекст рішень ПЦуТ щодо зняття анафеми з Філарета та визнання хіротоній, звершених ним у патріаршому куколі. Чому? Не було дозволу? Я думаю, якби питання про визнання хіротоній духовенства УПЦ КП було вирішено остаточно, то когось би таки запросили до співслужіння. Так би мовити - для засвідчення факту канонічності та єдності. А так, виходить, що питання вирішене не до кінця. Цікаво, чи будуть з цього приводу якісь меседжі на сьогоднішньому соборі УПЦ КП.
Сама відправа звершувалась трьома мовами. Переважно лунали церковно-слов'янська і грецька. Була й українська. Цікаво, що з-поміж присутніх журналістів та чиновників на даний факт ніхто не обурився... принаймні - відкрито. Тобто, якщо церковно-слов'янською служать представники патріарха Варфоломія, то вона не така вже й «російська» виходить, як про це люблять підкреслювати вище згадані, дискредитуючи УПЦ. Виходить, її навіть можна зрозуміти
Наприкінці з'явився митропополит Олександр (Драбинко). Хочу підкреслити - він чомусь у службі участі не брав. Митрополит Гальський Емануїл також святого апостола Андрія вирішив вшановувати не беручи участі у відправі.
Коротше кажучи - особисто в мене дуже суперечливі враження від побаченого. І, насправді, мені зовсім не смішно. З побаченого і з того, що говорилось і відбувалось раніше, виходить, що врачувати розкол, як про це говорилось раніше, ніхто і не мав на меті насправді. Прикро, що цього разу джерелом такого соблазну стали представники однієї з Помісних Церков. Сподіваюсь, що все, що відбувається, буде максимально донесено до представників Світового Православ'я, аби з ситуації було зроблено правильні висновки.
Читайте також
Правда, про яку не хочуть говорити!
Сьогодні ми всі спостерігаємо дуже показову картину. Від пересічної людини до представників влади — майже всі приїхали. Навіть ті, хто не є віруючими або належить до іншого віросповідання, оглянули наслідки ракетного удару російської федерації по Успенському собору. І майже кожен назвав Лавру Святинею, яку потрібно берегти, захищати та виносити питання її збереження на міжнародний рівень.
На чиєму боці Бог — Росії чи України?
Духовні роздуми на основі Біблії Це питання нині кричать на кожному кутку. І питають не від великого розуму чи простої цікавості — тут крик душі, лють, біль і пекуче бажання знайти бодай якусь опору в цьому бардаку.
Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого
Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.
Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова
Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади