Чому присутні у храмі представники УПЦ КП у служінні участі не брали?
Экзархи Константинопольского патриархата провели первую архиерейскую литургию в Андреевской церкви
Відправа у Андріївському завершилась. Судячи з фото і відео, - народу було дійсно небагато. І справді, більішсть присутніх складали журналісти та чиновники. Співслужили екзарху (це був єпископ Едмонтський Іларіон), як вже стало відомо, клірики УПЦ: протоієрей Богдан Гулямов (Настоятель у Храмі всіх Святих в Київській землі посіявших в с. Романків Київської області) та священик Олексій Мацюра, який є кліриком Преображенського храму у Києві (Теремки).
Особисто для мене незрозумілим залишився той факт, що присутні у храмі представники УПЦ КП, а їх було чітко і добре видно, у служінні участі не брали. Це якось не вкладається в контекст рішень ПЦуТ щодо зняття анафеми з Філарета та визнання хіротоній, звершених ним у патріаршому куколі. Чому? Не було дозволу? Я думаю, якби питання про визнання хіротоній духовенства УПЦ КП було вирішено остаточно, то когось би таки запросили до співслужіння. Так би мовити - для засвідчення факту канонічності та єдності. А так, виходить, що питання вирішене не до кінця. Цікаво, чи будуть з цього приводу якісь меседжі на сьогоднішньому соборі УПЦ КП.
Сама відправа звершувалась трьома мовами. Переважно лунали церковно-слов'янська і грецька. Була й українська. Цікаво, що з-поміж присутніх журналістів та чиновників на даний факт ніхто не обурився... принаймні - відкрито. Тобто, якщо церковно-слов'янською служать представники патріарха Варфоломія, то вона не така вже й «російська» виходить, як про це люблять підкреслювати вище згадані, дискредитуючи УПЦ. Виходить, її навіть можна зрозуміти
Наприкінці з'явився митропополит Олександр (Драбинко). Хочу підкреслити - він чомусь у службі участі не брав. Митрополит Гальський Емануїл також святого апостола Андрія вирішив вшановувати не беручи участі у відправі.
Коротше кажучи - особисто в мене дуже суперечливі враження від побаченого. І, насправді, мені зовсім не смішно. З побаченого і з того, що говорилось і відбувалось раніше, виходить, що врачувати розкол, як про це говорилось раніше, ніхто і не мав на меті насправді. Прикро, що цього разу джерелом такого соблазну стали представники однієї з Помісних Церков. Сподіваюсь, що все, що відбувається, буде максимально донесено до представників Світового Православ'я, аби з ситуації було зроблено правильні висновки.
Читайте також
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.
У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ
Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.
Коли святиню перетворили на попіл
Храм підірвали, щоб стерти сліди грабежу. Німці знали час підриву — і зняли все на плівку. Через десятиліття хроніка знову спливла — щоб сказати правду за тих, кого намагалися змусити мовчати.
Від молитви до менеджменту: в Лаврі – нові «освітні програми»
Поки в Лаврі шукають «сакральне серце України», давня святиня перетворюється на майданчик експериментів: тепер тут пропонують «унікальні» курси з маркетингу.
Бути собою, коли всі збожеволіли: сила совісті і віри
Ми живемо у світі, де зло називають добром, а брехню — правдою. Ті, хто втратили совість, намагаються навчати нас моралі. Але навіть коли світ навколо зводить правду до божевілля, важливо не зраджувати Бога, свою совість і людяність. Бо істина — не там, де більшість, а там, де правда і Бог.
Різдво без канікул
Шкільні канікули у Рівному завершаться саме на свято Різдва за Юліанським календарем. Для багатьох родин це означає повернення до навчання замість спільного святкування важливого духовного свята.