Народное богословие. Подслушано в храме.
Как православные относятся к созданию ПЦУ
Заходит сегодня человек в наш храм, разговорился с прихожанкой и спрашивает: какая разница в какую церковь ходить, ведь Бог один. Наша простая прихожанка, бабушка без богословского образования, отвечает – представьте, что я ваша жена и сегодня я с вами, завтра пойду переночую у соседа, а послезавтра у знакомого - какая разница? Так же и вы поступаете, когда ходите по разным церквям, вы определитесь - где Истина, а где ложь, и держитесь истинной Церкви.
Затем разговор зашел о Филарете, мол, его уже Вселенский (!) признал… Прихожанка ему отвечает - представьте, что я оскорбила свою свекровь - вашу мать, совесть меня замучила, и я пошла просить прощения у соседки. Соседка увещает – пойди попроси прощения у свекрови, я говорю: нет, я у тебя попрошу прощения, и по моей неотступности соседка простит меня вместо свекрови. Это прощение будет действительным, оно поможет как-то мне?
Спасибо, говорит захожанин, вы мне все так просто и доступно объяснили.
Это к слову о восприятии церковным народом вчерашнего события.
Читайте також
Правда, про яку не хочуть говорити!
Сьогодні ми всі спостерігаємо дуже показову картину. Від пересічної людини до представників влади — майже всі приїхали. Навіть ті, хто не є віруючими або належить до іншого віросповідання, оглянули наслідки ракетного удару російської федерації по Успенському собору. І майже кожен назвав Лавру Святинею, яку потрібно берегти, захищати та виносити питання її збереження на міжнародний рівень.
На чиєму боці Бог — Росії чи України?
Духовні роздуми на основі Біблії Це питання нині кричать на кожному кутку. І питають не від великого розуму чи простої цікавості — тут крик душі, лють, біль і пекуче бажання знайти бодай якусь опору в цьому бардаку.
Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого
Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.
Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова
Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади