Сравнение биографий главы УПЦ и ПЦУ
Блаженнейший Митрополит Онуфрий и Епифаний Думенко
Довольно поучительно выглядит сравнение биографий глав Украинской православной церкви и ПЦУ Порошенко.
Итак, митрополит Онуфрий: 20 лет в монастыре (из них 18 - в ранге послушника), учёба в духовной академии (6 лет), затем ещё 12 лет работы на различных должностях в крупных и мелких храмах и монастырях - уже на "руководящих" должностях.
Епископом становится лишь в 1990 году. Митрополитом - ещё через 10 лет. И ещё через 15 - избран главой Украинской православной Церкви.
А теперь порошенковский Епифаний.
Сразу после духовной семинарии в 2003-м становится секретарём ровенского митрополита, потом преподаёт в духовной семинарии, работает редактором местной церковной газеты, потом преподаёт в духовной академии. Пострижен в монашество в Михайловском монастыре в декабре 2007 года, т.е. через 4 года после окончания семинарии. Где он проходил полагающееся по православным обычаям послушание (Онуфрий потратил на него 18 лет жизни!), неясно. После пострига в монастыре не остаётся: через месяц становится секретарём Филарета, а ещё через полгода - управляющим делами всего (!) Киевского патриархата.
В 2009 году рукоположен в епископы - через 6 (!) лет после окончания семинарии. У Онуфрия этот путь занял 28 лет.
Ещё через 6 лет - доктор богословия и архиепископ. Через год (!) - митрополит. И, наконец, через два года - глава ПЦУ. Путь от выпускника семинарии до архипастыря прошёл за 15 лет - меньше, чем Онуфрий простоял за свечным ящиком в Троице-Сергиевой Лавре.
Комментировать не буду. Делайте выводы сами.
Читайте також
Правда, про яку не хочуть говорити!
Сьогодні ми всі спостерігаємо дуже показову картину. Від пересічної людини до представників влади — майже всі приїхали. Навіть ті, хто не є віруючими або належить до іншого віросповідання, оглянули наслідки ракетного удару російської федерації по Успенському собору. І майже кожен назвав Лавру Святинею, яку потрібно берегти, захищати та виносити питання її збереження на міжнародний рівень.
На чиєму боці Бог — Росії чи України?
Духовні роздуми на основі Біблії Це питання нині кричать на кожному кутку. І питають не від великого розуму чи простої цікавості — тут крик душі, лють, біль і пекуче бажання знайти бодай якусь опору в цьому бардаку.
Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого
Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.
Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова
Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади