Комплекс неповноцінності
Объединительный собор по созданию ПЦУ
Дивлюся я на все те, що відбувається навколо нової «автокефальної церкви», слухаю те, що говорять її симпатики, суспільні діячі, депутати, слухаю агресивні, грубі, образливі вислови й випади на адресу нашої Церкви навіть від перших осіб держави, і роблю висновок, що створюється нова «ПЦУ» не за, а проти. Дійсно, проти нашої Української Православної Церкви.
Справжня її ціль не в побудові якоїсь позитивної власної структури, а в знищенні нашої Церкви, що було зрозуміло й з самого початку.
Здавалося б, ну отримали ви свою «автокефалію», хай навіть обмежену, невизнану Помісними Церквами, в незаконний спосіб, що породило шок серед Помісних Церков, - ну й майте собі. Сидіть і не чіпайте нікого. Ні, треба наїжджати, шельмувати, перейменувати, захопити, забрати, увірвати хоча б шматок, відірвати когось або щось від УПЦ.
Це означає, що ця структура як була, так і є неповноцінною ні церковно, ні психологічно, ні морально. Цій структурі треба завжди комусь щось доказувати, треба самостверджуватися за рахунок інших, через поглинання, перейменування, перетягування і т.п. Як в тій рекламі прального порошку «Tide»: «А, Ви ще не ..., тоді ми йдемо до вас»
Але це є комплекс неповноцінності.
Натомість наша УПЦ нічого нікому не доказує.УПЦ повноцінна і самодостатня, хто б що не говорив. Подобається вона комусь чи ні, вона є, визнана, живе, молиться, служить, ні в кого нічого не забирає, відстоює своє, вона просто є. Спокійно є.
Читайте також
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.
У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ
Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.
Коли святиню перетворили на попіл
Храм підірвали, щоб стерти сліди грабежу. Німці знали час підриву — і зняли все на плівку. Через десятиліття хроніка знову спливла — щоб сказати правду за тих, кого намагалися змусити мовчати.
Від молитви до менеджменту: в Лаврі – нові «освітні програми»
Поки в Лаврі шукають «сакральне серце України», давня святиня перетворюється на майданчик експериментів: тепер тут пропонують «унікальні» курси з маркетингу.
Бути собою, коли всі збожеволіли: сила совісті і віри
Ми живемо у світі, де зло називають добром, а брехню — правдою. Ті, хто втратили совість, намагаються навчати нас моралі. Але навіть коли світ навколо зводить правду до божевілля, важливо не зраджувати Бога, свою совість і людяність. Бо істина — не там, де більшість, а там, де правда і Бог.
Різдво без канікул
Шкільні канікули у Рівному завершаться саме на свято Різдва за Юліанським календарем. Для багатьох родин це означає повернення до навчання замість спільного святкування важливого духовного свята.