Комплекс неповноцінності
Объединительный собор по созданию ПЦУ
Дивлюся я на все те, що відбувається навколо нової «автокефальної церкви», слухаю те, що говорять її симпатики, суспільні діячі, депутати, слухаю агресивні, грубі, образливі вислови й випади на адресу нашої Церкви навіть від перших осіб держави, і роблю висновок, що створюється нова «ПЦУ» не за, а проти. Дійсно, проти нашої Української Православної Церкви.
Справжня її ціль не в побудові якоїсь позитивної власної структури, а в знищенні нашої Церкви, що було зрозуміло й з самого початку.
Здавалося б, ну отримали ви свою «автокефалію», хай навіть обмежену, невизнану Помісними Церквами, в незаконний спосіб, що породило шок серед Помісних Церков, - ну й майте собі. Сидіть і не чіпайте нікого. Ні, треба наїжджати, шельмувати, перейменувати, захопити, забрати, увірвати хоча б шматок, відірвати когось або щось від УПЦ.
Це означає, що ця структура як була, так і є неповноцінною ні церковно, ні психологічно, ні морально. Цій структурі треба завжди комусь щось доказувати, треба самостверджуватися за рахунок інших, через поглинання, перейменування, перетягування і т.п. Як в тій рекламі прального порошку «Tide»: «А, Ви ще не ..., тоді ми йдемо до вас»
Але це є комплекс неповноцінності.
Натомість наша УПЦ нічого нікому не доказує.УПЦ повноцінна і самодостатня, хто б що не говорив. Подобається вона комусь чи ні, вона є, визнана, живе, молиться, служить, ні в кого нічого не забирає, відстоює своє, вона просто є. Спокійно є.
Читайте також
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади
Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій
Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.
Алогічність любові
Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.
У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ
Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.
Коли святиню перетворили на попіл
Храм підірвали, щоб стерти сліди грабежу. Німці знали час підриву — і зняли все на плівку. Через десятиліття хроніка знову спливла — щоб сказати правду за тих, кого намагалися змусити мовчати.