Заявление Филарета о совместном управлении ПЦУ - смачный плевок в каноны
Филарет и Епифаний
Двуглавая ПЦУ - довольно забавное зрелище должно быть. Интересно, как Епифаний и Филарет между собой будут сослужить? Как это вообще будет выглядеть?
Епифаний как бы теперь законный глава в том числе и Филарета, его духовный отец и господин, которому он должен подчиняться. В совместном богослужении это должно оформляться вполне определенным образом. Или на время сослужения Филарет будет снимать свой патриарший куколь, а посох отдавать попользоваться Епифанию?
А если они не будут сослужить между собой, то это очевидное нарушение церковной дисциплины, которое будет подчеркивать, что Епифаний - бутафорный глава ПЦУ. И весь этот цирк будет наблюдать весь православный мир. Рукалицо. Впрочем, заявление Филарета о совместном управлении ПЦУ - само по себе является смачным плевком в каноны. Хотя там уже сухого места не осталось и так.
Читайте також
Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого
Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.
Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова
Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади
Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій
Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.
Алогічність любові
Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.