Сегодня на морозе стояла Церковь
Молитвенное стояние под Радой
Были сегодня под радой. Стояли на молебне. Видели глаза этих людей. Чувствовали дух, там царивший…
За почти год похождений в Стамбул за томосом, мы услышали много чего. Про путина/трампа/европу/остаточнепрощавай, про политику/геополитику/геоэкономику и еще список на два рулона туалетной бумаги.
За это время, в словесности упражнялись все – от гаранта, до вновь испеченных «религиоведов» и специалистов по византийскому праву.
Мы видели веселые митинги, где вместо икон флаги, а вместо молитв – кричалки.
А сегодня на морозе стояла Церковь. Та самая, которой по рукопреемственности две тысячи лет. Пережившая не то, что мелких политических воришек – пережившая восходы и закаты империй, рождение и крах держав, идеологические противостояния и мировые катаклизмы.
Эти люди не срывали глотки в политическом словоблудии и не брызгали желчью и ненавистью. Они негромко читали молитвы и радостно принимали каждого, кто к ним приходил.
Порой становилось непонятно, я на протесте или на праздничной встрече.
С ними не было никого.
Кроме Любви. Кроме Христа.
А тут кое-кому следовало бы очень и очень крепко задуматься…
Читайте також
Правда, про яку не хочуть говорити!
Сьогодні ми всі спостерігаємо дуже показову картину. Від пересічної людини до представників влади — майже всі приїхали. Навіть ті, хто не є віруючими або належить до іншого віросповідання, оглянули наслідки ракетного удару російської федерації по Успенському собору. І майже кожен назвав Лавру Святинею, яку потрібно берегти, захищати та виносити питання її збереження на міжнародний рівень.
На чиєму боці Бог — Росії чи України?
Духовні роздуми на основі Біблії Це питання нині кричать на кожному кутку. І питають не від великого розуму чи простої цікавості — тут крик душі, лють, біль і пекуче бажання знайти бодай якусь опору в цьому бардаку.
Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого
Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.
Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова
Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади