Безсмертна тактика усіх богоборців - хто винен? Християни!
Молитвенное стояние христиан против антицерковных законов. Вид из Верховной Рады
Перші плоди єднання... Або як у СВІТСЬКІЙ державі, яка не має право втручатись у справи віри, дотримуються Конституції...
Вони бояться навіть назви...
Люди, які довели країну до того, що зранку видно, як пенсіонери шукають у смітниках собі поїсти...
Люди, які довели країну до того, що молодь виїзжає цілими сім'ями за кордон, бо не бачить перспектив...
Люди, які зробили усе, що страшно відкривати платіжку за комунальні послуги...
Люди, які довели населення до того, що важко вдягнутись навіть у Секонд-Хенд, бо немає коштів...
І після цього, вони будуть вирішувати, яка правильна церква... в яку церкву треба ходити... Хто зрадник та ворожий агент...
Ну правильно, безсмертна тактика усіх богоборців - хто винен?
Християни... Чому? Тому, що християни вам не будуть поклонятися та співати хвалебні оди... Християни поклоняться тільки Богові, який буде з нами навіки!!!
Читайте також
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади
Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій
Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.
Алогічність любові
Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.
У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ
Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.