Тримайте спокій або поставте відносини на паузу

Православные на молебне у стен Верховной Рады

(Слово до прихожан)

В минулу неділю, окрім багатьох інших питань, які ми обговорювали з моїми прихожанами, постало питання щодо відносин з близькими людьми, стосунки з якими псуються у зв’язку з суперечками на церковні теми. Дійсно, ці церковні проблеми, якими на мою думку штучно зараз «розігрівають» людей, породили конфлікти в сім’ях, серед родичів, колег по роботі і т. д. Продавці на наших базарах розповідають про те, що з Лаври нібито виганяють монахів, і розповідаючи переживають і нарікають на владу, яка втручається в церковні справи. Таксисти виступають за єдину Церкву, хоча ніколи в храми не заходили. Сваха однієї нашої прихожанки дзвонить і єхидно її запитує: «А ти ще до сих пір ходиш в путінську церкву?» і все в такому стилі.

Тому прихожанам я сказав так:

Браття і сестри! Намагайтеся не говорити з людьми на ці кризові церковні теми. Якщо ви бачите, що людина хоче розібратися й запитує вас, бо знає, що ви ходите в храм, і ви відчуваєте, що людина готова вас слухати – говоріть. Але не вступайте в суперечки.

Якщо ви бачите, що людина запитує, спокушаючи, піддіваючи, насміхаючись, намагаючись вколоти чи докорити, - уникайте спілкування з такою людиною на ці теми.

Якщо, взагалі, близькі вам люди починають агресивно до вас відноситися, то не сваріться з ними, а поставте ваші відносини з ними на паузу. Це все пройде, шум рано чи пізно затихне і із-за цього не варто псувати відносин з людьми. Скажіть близьким людям про це навіть прямо, вони зрозуміють.

Якщо Вас «дістають» в соцмережах, розфрендіться і чесно поясніть людині причину, а також висловіть надію, що в майбутньому, коли прийде час, ви знову зафрендитеся, і поясніть це тим, що «я ціную мої відносини з тобою, але зараз ми можемо розсваритися, і я би цього не хотів, тому ставлю наші стосунку та наше спілкування на паузу». Це буде чесно, відверто, і з повагою до людини. Повірте, людина зрозуміє і їй навіть буде в якійсь мірі приємно, що з нею так чесно повелися і проявили повагу. Принаймні, на мою думку, більшість відреагує саме так.

В ці важкі часи, які по рівню напруги в людських відносинах чимось нагадують мені часи Майдану, важливо залишитися людиною і християнином.

Браття і сестри! Наступають часи, коли ми будемо бачити вірність і підтримку від тих людей, від яких ми її не очікували, і зраду від тих людей, від яких ми також її не очікували. А відтак, віднесіться до цього спокійно, мирно, не осуджуйте людей.

Не рвіть на собі сорочку, заявляючи про вірність Церкві чи своїм переконанням, а просіть в Бога сили й Його милості, щоб Господь зберіг вас в Своїй Церкві, щоб Господь дав сили вистояти, щоб Господь не залишив вас. Захищайте Церкву, відстоюйте свою віру, але разом з тим робіть це з мирним духом і з повагою до опонентів. Не гордіться і не осуджуйте тих, хто спіткнувся чи відійшов, а моліться за них.

Пам’ятайте, як Господь наш Ісус Христос нас вчив: «По тому дізнаються, що ви Мої учні, коли будете мати любов між собою» (Ін. 13:35). Отож, для початку майте любов між собою, між одновірцями – християнами, між внутрішніми, підтримуйте один одного, а вже затим виявляйте повагу та любов по відношенню до зовнішніх.

Читайте також

Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність

7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.

Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність

В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади

Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій

Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.

Алогічність любові

Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.

Справедливість не за ярликами

В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.

У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ

Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.