Тримайте спокій або поставте відносини на паузу
Православные на молебне у стен Верховной Рады
(Слово до прихожан)
В минулу неділю, окрім багатьох інших питань, які ми обговорювали з моїми прихожанами, постало питання щодо відносин з близькими людьми, стосунки з якими псуються у зв’язку з суперечками на церковні теми. Дійсно, ці церковні проблеми, якими на мою думку штучно зараз «розігрівають» людей, породили конфлікти в сім’ях, серед родичів, колег по роботі і т. д. Продавці на наших базарах розповідають про те, що з Лаври нібито виганяють монахів, і розповідаючи переживають і нарікають на владу, яка втручається в церковні справи. Таксисти виступають за єдину Церкву, хоча ніколи в храми не заходили. Сваха однієї нашої прихожанки дзвонить і єхидно її запитує: «А ти ще до сих пір ходиш в путінську церкву?» і все в такому стилі.
Тому прихожанам я сказав так:
Браття і сестри! Намагайтеся не говорити з людьми на ці кризові церковні теми. Якщо ви бачите, що людина хоче розібратися й запитує вас, бо знає, що ви ходите в храм, і ви відчуваєте, що людина готова вас слухати – говоріть. Але не вступайте в суперечки.
Якщо ви бачите, що людина запитує, спокушаючи, піддіваючи, насміхаючись, намагаючись вколоти чи докорити, - уникайте спілкування з такою людиною на ці теми.
Якщо, взагалі, близькі вам люди починають агресивно до вас відноситися, то не сваріться з ними, а поставте ваші відносини з ними на паузу. Це все пройде, шум рано чи пізно затихне і із-за цього не варто псувати відносин з людьми. Скажіть близьким людям про це навіть прямо, вони зрозуміють.
Якщо Вас «дістають» в соцмережах, розфрендіться і чесно поясніть людині причину, а також висловіть надію, що в майбутньому, коли прийде час, ви знову зафрендитеся, і поясніть це тим, що «я ціную мої відносини з тобою, але зараз ми можемо розсваритися, і я би цього не хотів, тому ставлю наші стосунку та наше спілкування на паузу». Це буде чесно, відверто, і з повагою до людини. Повірте, людина зрозуміє і їй навіть буде в якійсь мірі приємно, що з нею так чесно повелися і проявили повагу. Принаймні, на мою думку, більшість відреагує саме так.
В ці важкі часи, які по рівню напруги в людських відносинах чимось нагадують мені часи Майдану, важливо залишитися людиною і християнином.
Браття і сестри! Наступають часи, коли ми будемо бачити вірність і підтримку від тих людей, від яких ми її не очікували, і зраду від тих людей, від яких ми також її не очікували. А відтак, віднесіться до цього спокійно, мирно, не осуджуйте людей.
Не рвіть на собі сорочку, заявляючи про вірність Церкві чи своїм переконанням, а просіть в Бога сили й Його милості, щоб Господь зберіг вас в Своїй Церкві, щоб Господь дав сили вистояти, щоб Господь не залишив вас. Захищайте Церкву, відстоюйте свою віру, але разом з тим робіть це з мирним духом і з повагою до опонентів. Не гордіться і не осуджуйте тих, хто спіткнувся чи відійшов, а моліться за них.
Пам’ятайте, як Господь наш Ісус Христос нас вчив: «По тому дізнаються, що ви Мої учні, коли будете мати любов між собою» (Ін. 13:35). Отож, для початку майте любов між собою, між одновірцями – християнами, між внутрішніми, підтримуйте один одного, а вже затим виявляйте повагу та любов по відношенню до зовнішніх.
Читайте також
Дві трагедії. Але які різні стандарти
Олександр Мацієвський перед розстрілом сказав: «Слава Україні!». Його вбивство побачив увесь світ. Про нього говорили політики, державні чиновники, українські та світові ЗМІ. Посмертно йому присвоїли звання Героя України. І правильно. Тому що вбивство беззбройної людини — це трагедія і злочин.
Правда, про яку не хочуть говорити!
Сьогодні ми всі спостерігаємо дуже показову картину. Від пересічної людини до представників влади — майже всі приїхали. Навіть ті, хто не є віруючими або належить до іншого віросповідання, оглянули наслідки ракетного удару російської федерації по Успенському собору. І майже кожен назвав Лавру Святинею, яку потрібно берегти, захищати та виносити питання її збереження на міжнародний рівень.
На чиєму боці Бог — Росії чи України?
Духовні роздуми на основі Біблії Це питання нині кричать на кожному кутку. І питають не від великого розуму чи простої цікавості — тут крик душі, лють, біль і пекуче бажання знайти бодай якусь опору в цьому бардаку.
Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого
Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.
Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова
Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.