Про боротьбу із захопленнями храмів і пророчі слова Паїсія Афонського
Владика Іриней (тоді він був архієпископ Рівненський) з батюшками приїхав до старця Паїсія, і один священик задав питання: «Отче Паїсію, а що робити, коли захоплюють храми, в розколи насильно переводять?» – отець Паїсій дав дуже коротку відповідь:«Потрібно, щоб були піст і молитва. Буде піст і молитва – і храм залишиться за тобою в канонічному православ'ї, хоч би ти і один залишився».
І ось незабаром після цього приїжджає до владики Іринея зі Львівської області батюшка. У такій зневірі, каже, що все село на цьому як би націоналістичному такому підйомі. Кажуть йому: «Так, або переходь в Київський патріархат, або ти нам не потрібен. Ми з Київського патріархату сюди привеземо священика». Все село проти батюшки повстало, навіть староста храму.
Тоді владика Іриней батюшці й каже: «Ми були у отця Паїсія, і старець сказав, що якщо буде піст і молитва, то хоч один ти залишишся – і храм буде за тобою».
Батюшка без особливого ентузіазму вислухав це, будучи в зневірі. Наскільки священик сприйняв пораду за піст і молитву – це Богу і йому відомо, але через рік цей батюшка приїхав до владики Іринея. Вже радісний і натхненний він розповів владиці наступну історію.
«Ви ж, владико, пам'ятаєте, – говорить, – яка була історія у нас. І ось я відмовився переходити в Київський патріархат. Тоді староста сказав: «Все, я от привіз священика Київського патріархату, ти здавай документи – і на всі чотири сторони. Ти нам не потрібен». Ну що робити вже, насильно милий не будеш. Я пішов у вівтар і став розбирати документи.
В цей момент в храм приходить похоронна процесія, заносять небіжчика, досить нестару людину, і з нею триста людей на похоронній процесії. Заходить староста в вівтар і до батюшки звертається: «Батюшко, йдіть небіжчика відспівуйте». А я кажу: «А що ж відспівувати, ви ж від мене відмовилися. Ви привезли розстригу Київського патріархату, священика, нехай він і відспівує вам, відповідно. Я ж вам не потрібен».
Цей «священик», так званий уявний священик «Київського патріархату», забувши одягнути єпітрахиль, одягнув відразу фелонь на себе, взяв у ліву руку кадило і питає у псаломщиці: «А що треба говорити?» Та з подивом: «Кажіть: благословен Бог наш». Ну, той сказав. Хор заспівав: «Амінь! Святий Боже…». І цей батюшка, тримаючи в лівій руці кадило, почав кадити, наче ручку швидкостей перемикає. Він кадить труну, і тут на нього нападає сміх. Він починає спочатку хихикати, потім, коли заходить на солею, його вже розбирає регіт. Він іде, кадить солею і сміється на весь храм – не може себе стримати.
Ми часто якимись людськими потугами намагаємося змінити те, що Господь може змінити в одну мить. І причому так, що ми навіть не підозрюємо, як Господь легко все може управити і змінити.
А люди стоять і кажуть: «А що це таке? Навіщо нам цей клоун? А де наш батюшка?» І в церкві всі зашуміли: «У нас горе, у нас горе, а він, подивіться, з кадилом, ще й регоче на всю церкву! Давайте нам нашого батюшку». Староста заходить у вівтар: «Отче, Вас вимагають». Виходжу. «Батюшка, нам цього дива не треба. Відспівуйте ви нам небіжчика». Я кажу: «Ви хочете, щоб я відспівував?» «Так, хочемо», – вся церква, людей триста. «Ви хочете, щоб я у вас служив?» – «Звичайно, ми до Вас звикли».
Тоді я виніс хрест, Євангеліє і кажу: «Ось при покійному цілуйте всі хрест, Євангеліє, що ви хочете залишитися в канонічному православ'ї Московського Патріархату і щоб я у вас служив». Всі учасники похорону, всі пройшли поцілували».
І по сьогоднішній день ця церква є канонічною церквою на території Львівської області.
Ось так збулися пророчі слова і рада старця Паїсія. Ми часто якимись людськими потугами намагаємося змінити те, що Господь може змінити в мить ока. І причому так, що ми навіть не можемо підозрювати, як Господь легко все може управить і змінити.
«Необхідна молитва, необхідна стриманість, нехай навіть в малій мірі, але вона буде в очах Божих мати велику ціну».
Інформаційно-просвітницький відділ УПЦ
Читайте також
Шлюз перед глибиною: як не перетворити Сирний тиждень на карнавал
Масляна – це не про млинці-сонечка, а про підготовку до глибини посту. Розбираємося, чому Церква залишила їжу, але змінила смисли.
Старці Гази: як «духовні коучі» VI століття лікували душу через мовчання
В епоху «антизатвора» і цифрового шуму поради святих про «розчеплення» з его і гігієну свідомості стають радикальним ліками для сучасної людини.
Навпроти зачинених дверей: чому Адам став першим біженцем в історії
Розбираємося, чому вигнання з раю — це не давній міф, а історія кожного з нас. Про те, чому Бог шукає людину першим, і як піст допомагає повернутися додому.
Мішок терпіння і мішок смирення від старця Ісаії
Фронтовик, кавказький пустельник і незручний для влади викривач. Історія життя схіархімандрита Ісаії (Коровая), який лікував травами, вигонив бісів і передбачив церковні нелади.
Скальпель Бога: розмова біля труни дружини з професором Войно-Ясенецьким
Про межу людської міцності, про те, як з попелу земного щастя народжується святитель, і чому Бог оперує нас без анестезії.
Чи вічні вічні муки? Суперечка, яка не вщухає півтори тисячі років
У Неділю Страшного суду ми задаємо найнезручніше питання християнства: як Бог-Любов може приректи Своє творіння на нескінченні страждання?