Не дело государства различать «каноничные» и «неканоничные» Церкви.
Петр Порошенко и Блаженнейший Онуфрий
Когда из уст чиновников звучат термины «каноничность», «автокефалия», «поместная церковь» - это какая-то дикость и сюрреализм. Это не дело государства различать «каноничные» и «неканоничные» Церкви. Его задача - обеспечивать право каждой религиозной организации на свободу совести и свободное функционирование. Поэтому то, что сейчас происходит для чиновников должно выглядеть примерно так: какой-то бородатый дяденька из Турции пообещал дать одной из многих религиозных организаций Украины какую-то бумажку. Другие бородатые дяденьки эту бумажку считают туалетной. Все. В отношении государства к другим конфессиям это не должно что-то менять. Пусть бородатые дяди сами выясняют важность этой бумажки.
Но когда руководство страны начинает строить из себя богословов и начинают себя считать экспертами, и утверждать, что бородатый дяденька из Турции для них вдруг стал важнее, чем другие бородачи вместе взятые, это надругательство над Конституцией и свободой вероисповедания. И дяденьки из Госдепа, считающие себя «богами свободы», почему-то это одобряют. Этот мир обезумел! Мы живем в каком-то потоке бреда и безумия.
Читайте також
Правда, про яку не хочуть говорити!
Сьогодні ми всі спостерігаємо дуже показову картину. Від пересічної людини до представників влади — майже всі приїхали. Навіть ті, хто не є віруючими або належить до іншого віросповідання, оглянули наслідки ракетного удару російської федерації по Успенському собору. І майже кожен назвав Лавру Святинею, яку потрібно берегти, захищати та виносити питання її збереження на міжнародний рівень.
На чиєму боці Бог — Росії чи України?
Духовні роздуми на основі Біблії Це питання нині кричать на кожному кутку. І питають не від великого розуму чи простої цікавості — тут крик душі, лють, біль і пекуче бажання знайти бодай якусь опору в цьому бардаку.
Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого
Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.
Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова
Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади