Разговор с противником УПЦ

А потом была всенощная,где мы молились «о богохранимой стране нашей,властях и воинстве Ея»

18 декабря шёл я значит в подряснике к храму на всенощную.Догнал меня один раб Божий. «Батюшка,а можно Вас запитати?»
-«Запитуйте»
-«Скільки ще ви будете ходить в путлєрський патріархат,у цю фсбшну секту? Переходьте вже в справжню українську церкву,яка вже створена».
-«Ось коли вашу церкву визнає вся православна повнота,коли ви справді станете церквою,тоді ми з вами зможемо поспілкуватися на цю тему»
-«Но ви ж освячуєте:танки,гради,кулемети.Ви ж за Путіна молитесь,Гундяя помінаєте» (и полный набор обычных в таком случае ярлыков).
После этих перлов,я спросил имя новоиспечённого диспутанта.Он оказался Миколою.(«В мене завтра свято»)Я взял его за руку и пригласил в храм на вечернюю службу.
-«Та не піду я.Я і так все знаю».
-«Краще один раз побачити,аніж сто разів почути! Ідемо!»
-«Та не піду я»
-«От ви мені отче скажіть:чому ви називаєтеся православними? Ви ж не знаєте!»
-«Чого не знаю? Право Славімо Бога!»
- «Нічого ви не знаєте.Ви так називаєтесь,бо вам Візантія дала право славити Бога!!!»
-.....
-«І до речі,я не православний!»
-«А хто ж ви?»
-«Я рунвіра»
-....
- «І до речі я депутат райради.І ми скоро Вас перейменуємо в російську церкву!»
-«Микола! Ідемо в храм на молитву!»
-«Та не піду я...»-буркнул Николай и пошёл прочь.
А между тем,колокольный звон уже настойчивей и настойчивей позвал меня на службу. Войдя в храм,я увидел первых прихожан,которые чинно прикладывались к иконе Святителя Николая. А потом была всенощная,где мы молились «о богохранимой стране нашей,властях и воинстве Ея» .А на щеках,отходивших от исповеди людей блестели слезы...
Кстати,пишу пост о прошедшей встрече на епархиальном празднике в честь святителя Николая.Тут много детей,взрослых.С нами сегодня и Владыка Ириней. «Детки! Имейте чистое и доброе сердце!» - сказал он всем нам..
Слава Богу!

Читайте також

Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність

В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади

Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій

Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.

Алогічність любові

Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.

Справедливість не за ярликами

В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.

У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ

Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.

Коли святиню перетворили на попіл

Храм підірвали, щоб стерти сліди грабежу. Німці знали час підриву — і зняли все на плівку. Через десятиліття хроніка знову спливла — щоб сказати правду за тих, кого намагалися змусити мовчати.