Разговор с противником УПЦ

А потом была всенощная,где мы молились «о богохранимой стране нашей,властях и воинстве Ея»

18 декабря шёл я значит в подряснике к храму на всенощную.Догнал меня один раб Божий. «Батюшка,а можно Вас запитати?»
-«Запитуйте»
-«Скільки ще ви будете ходить в путлєрський патріархат,у цю фсбшну секту? Переходьте вже в справжню українську церкву,яка вже створена».
-«Ось коли вашу церкву визнає вся православна повнота,коли ви справді станете церквою,тоді ми з вами зможемо поспілкуватися на цю тему»
-«Но ви ж освячуєте:танки,гради,кулемети.Ви ж за Путіна молитесь,Гундяя помінаєте» (и полный набор обычных в таком случае ярлыков).
После этих перлов,я спросил имя новоиспечённого диспутанта.Он оказался Миколою.(«В мене завтра свято»)Я взял его за руку и пригласил в храм на вечернюю службу.
-«Та не піду я.Я і так все знаю».
-«Краще один раз побачити,аніж сто разів почути! Ідемо!»
-«Та не піду я»
-«От ви мені отче скажіть:чому ви називаєтеся православними? Ви ж не знаєте!»
-«Чого не знаю? Право Славімо Бога!»
- «Нічого ви не знаєте.Ви так називаєтесь,бо вам Візантія дала право славити Бога!!!»
-.....
-«І до речі,я не православний!»
-«А хто ж ви?»
-«Я рунвіра»
-....
- «І до речі я депутат райради.І ми скоро Вас перейменуємо в російську церкву!»
-«Микола! Ідемо в храм на молитву!»
-«Та не піду я...»-буркнул Николай и пошёл прочь.
А между тем,колокольный звон уже настойчивей и настойчивей позвал меня на службу. Войдя в храм,я увидел первых прихожан,которые чинно прикладывались к иконе Святителя Николая. А потом была всенощная,где мы молились «о богохранимой стране нашей,властях и воинстве Ея» .А на щеках,отходивших от исповеди людей блестели слезы...
Кстати,пишу пост о прошедшей встрече на епархиальном празднике в честь святителя Николая.Тут много детей,взрослых.С нами сегодня и Владыка Ириней. «Детки! Имейте чистое и доброе сердце!» - сказал он всем нам..
Слава Богу!

Читайте також

Правда, про яку не хочуть говорити!

Сьогодні ми всі спостерігаємо дуже показову картину. Від пересічної людини до представників влади — майже всі приїхали. Навіть ті, хто не є віруючими або належить до іншого віросповідання, оглянули наслідки ракетного удару російської федерації по Успенському собору. І майже кожен назвав Лавру Святинею, яку потрібно берегти, захищати та виносити питання її збереження на міжнародний рівень.

На чиєму боці Бог — Росії чи України?

​Духовні роздуми на основі Біблії ​Це питання нині кричать на кожному кутку. І питають не від великого розуму чи простої цікавості — тут крик душі, лють, біль і пекуче бажання знайти бодай якусь опору в цьому бардаку.

Зусилля, що змінює: чому піст починається з простого

Останнім часом усе частіше звучить думка: мовляв, у пості головне — «не їсти одне одного», а те, що в тарілці, не має значення. Часто повторюють: їжа не віддаляє і не наближає до Бога, поститися треба «як виходить», і це взагалі другорядне.

Танці перед Вівтарем: що насправді відбулося у Троїцькому соборі Чернігова

Різдвяний перформанс у Троїцькому соборі Чернігова викликав гостру дискусію про межі допустимого в сакральному просторі. Чи є танці в храмі відродженням традицій, чи зневагою до святині?

Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність

7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.

Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність

В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади