Сколько УПЦ перечисляет денег в Россию?

УПЦ финансово независимая Церковь

Говорят, раньше Невзоров был неплохим журналистом.
Не смотрел, не знаю.

Но некоторые смотрят его и сейчас и тоже говорят, что он неплохой журналист. Но тут, парни, такое дело, что нет.

Вот Невзоров сообщил нам давеча, что, мол, теперь Московский патриархат не будет получать доходы с приходов УПЦ, которые составляли 60 миллиардов долларов в год.

И это, конечно, фейл.

Тут ведь вот какая штука. Можно быть классным, высокопрофессиональным лжецом-манипулятором, пропагандистом высокого полёта, умело жонглирующим фактами, доступа к которым у простых смертных попросту нет. Потому что - ну откуда простому смертному знать, сколько там УПЦ перечисляет в год РПЦ (на самом деле - нисколько, УПЦ финансово независима, но мы сейчас не об этом).

Но любой простой смертный может открыть гугл и узнать, что ВВП Украины составляет около 112 миллиардов долларов в год. Иными словами, Невзоров вчухивает, что каждый второй доллар, который зарабатывается в Украине вообще, шёл в Россию через УПЦ. Даже если предположить, что УПЦ вообще всё, что получала, отдавала в Москву, то это значит, что, опять же, каждый второй доллар, зарабатываемый в Украине, оседает в церковной казне.

А это, конечно же, бред.

Т.е. проблема не в том, что Невзоров врёт - врёт себе и врёт, работа такая. Проблема в том, что он врёт, даже не заморачиваясь, поверят ему или нет. Он знает: поверят, потому что просто не полезут проверят и сопоставлять.

Т.е. Невзоров популярен не потому, что он талантливый. А потому, что его симпатики слишком тупые. И вот больше количество очень тупых людей - это и правда проблема.

Так что если вот говорит вам человек: «А я вот тут вчера у Невзорова слышал», то вы себе сразу же в голове ставите пометочку. Кивайте, улыбайтесь, делайте выводы. Спорить не надо: спорить там не с кем и не о чем.

Читайте також

Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність

7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.

Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність

В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади

Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій

Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.

Алогічність любові

Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.

Справедливість не за ярликами

В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.

У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ

Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.