Фальстарт сільрад: чому громади УПЦ не можна переводити в ПЦУ

Після отримання Томосу по Україні почалася хвиля переведень громад УПЦ в ПЦУ

В Україні триває широкомасштабна кампанія з втручання державних органів у церковне життя. Один з її проявів –  організація місцевою владою зборів по нібито добровільному переходу громад УПЦ в новостворену політично-релігійну структуру ПЦУ.

Серед парафіян і духовенства існує думка, мовляв, нехай переводять – все одно наша громада залишається, і ми будемо молитися далі, нехай не в храмі, так в будинку, в гаражі, хоч просто неба. Але все не так просто.

Статутні стосунки

«Зібрання» тягнуть за собою перереєстрацію громади УПЦ в ПЦУ, тобто громаді Української Православної Церкви доведеться реєструватися по новій. А цьому в світлі останніх подій будуть дуже агресивно перешкоджати державні органи. І в підсумку, крім злодійства храму, крадуть ще й назву громади і її статут.

На таких «зборах» слід було б ставити питання про створення «громади» ПЦУ, а не перехід громади УПЦ, адже в переважній більшості випадків остання якраз і не збирається нікуди переходити. Тому просто необхідно подавати до суду на скасування рішення незаконних «зборів».

До речі, якби вони були законними, спікер Андрій Парубій так не прагнув би протягнути на розгляд парламенту рейдерський законопроект № 4128.

Отже, чому ж незаконні ці збори?

Громада, приход, парафія – це юридична особа, маленька держава в державі. Її життєдіяльність, внутрішнє життя регулюється її статутом, який реєструє державний орган, що є легітимізацією її статутних відносин і визнанням державою правил, за якими живе громада.

На фотокопіях нашого статуту, який є типовим для всіх громад УПЦ чітко і ясно видно:

1. Орган парафіяльного управління – парафіяльне зібрання.
2. Парафіяльні збори складаються з кліриків і мирян, які а) визнають обов'язковість Статуту Української Православної Церкви; б) регулярно відвідують богослужіння і сповідь; в) перебувають у канонічному послухові настоятелю.
3. Парафіяльне зібрання скликає настоятель або парафіяльна рада (ІІ розділ, пункти 8-9).

До речі, ці положення входять і в статути всіх «громад» УПЦ КП.

Крім того, у своїй діяльності парафія (i розділ, пп. 4-5) керується Статутом УПЦ, постановами Соборів УПЦ, Священного Синоду УПЦ, статутом єпархії, визначеннями Помісного та Архієрейських Соборів УПЦ.

Є ще один цікавий пункт (розділ ІІ, пункт 14-д): настоятель має право накласти «вето» на рішення Парафіяльних зборів і Парафіяльної ради до розгляду питання правлячим архієреєм.

У V розділі, пп. 38-39, йдеться, що будь-які зміни або доповнення до Статуту або ліквідація парафії відбуваються тільки за рішенням єпархіального архієрея.

Ці витяги з документа, на підставі якого повинна здійснювати діяльність будь-яка громада УПЦ і який затверджено за допомогою реєстрації в уповноважених державних органах державою!

Закон ніхто не скасовував

Більш зрозумілою мовою. Голова сільради, депутат органів місцевого самоврядування будь-якого рівня, будь-які політичні партії або ініціативні групи не мають права скликати Парафіяльні збори – тільки настоятель або Парафіяльна рада!

На Парафіяльних зборах право голосу мають лише ті, хто регулярно відвідує богослужіння і сповідь, перебуває в канонічному послухові настоятелю і (о, жах!) визнає обов'язковість Статуту УПЦ.

Всі інші не мають права голосу на Парафіяльних зборах, хоча мають право зібрати установчі збори і створити нову громаду – ПЦУ, УПЦ КП та хоч «Церкви сатани»!

Настоятель, навіть у разі прийняття більшістю членів Парафіяльних зборів, з тих, хто має право голосу, може накласти «вето» на це рішення. І тоді долю цього рішення визначить архієрей. Інших тлумачень немає. Повторюся, це затверджено державою! І держава ж затвердила, що будь-які зміни до Статуту громади вносяться тільки за згодою правлячого архієрея.

Тобто будь-які зміни, які захочуть внести ці незаконні збіговиська або реальні парафіяльні збори в Статути, не можуть зареєструвати держоргани (а вони повинні пройти перереєстрацію) без візування нової редакції Статуту правлячим архієреєм УПЦ. І самі рішення цих «зборів» незаконні, оскільки цей самий «перехід» юридично неможливо здійснити.

Статут ПЦУ досі не зареєстрований, в проекті немає розділу про таку структуру, як «парафія» або «громада» (тобто та структура, в яку здійснюють «перехід», ніяк юридично не регулюється), юридично не створені «єпархіальні» органи ПЦУ. Юридично не існує навіть «архієреїв» ПЦУ, тому що самої такої організації у правовому полі України не існує.

Так куди і який «перехід» можна здійснити?

Це такий собі фальстарт місцевої влади, і подібні рішення можна і потрібно оскаржувати в судах.

Юридично в Україні не існує навіть «архієреїв» ПЦУ, тому що в правовому полі не існує самої організації.

 

Усілякі антицерковні закони (вже прийнятий № 5309 та № 4128, який хочуть прийняти) на сьогодні не мають відношення до чинних Статутів громад УПЦ і їх не можна використовувати в судах на користь рішень розбійницьких «зібрань».

Рейдерський законопроект № 4128 не повинен мати зворотної сили. Якщо його не оскаржать у Конституційному суді та Європейському суді з прав людини, він буде дійсним тільки для новостворених громад, тобто для громад тієї самої ПЦУ.

Якщо суд не приймає заяву, оскаржуйте його рішення у вищих судах – аж до Європейського (приклад). Якщо ж дійде до Європейського суду, можна навіть відсудити для громади компенсацію, яка дуже навіть стане в нагоді для облаштування храму.

Інакше доведеться оббивати пороги облдержадміністрацій, щоб вашу громаду зареєстрували. А сьогодні далеко не факт, що її зареєструють. Тому все, що потрібно, – діяти. Не потрібно боятися і здаватися – з нами Бог! Та й закони і суди поки ніхто не відміняв.

Читайте також