Чиновники переводят общины в ПЦУ с помощью мелкого жульничества

Храм УПЦ в селе Ярославка Одесской обл. власти пытались перевести в ПЦУ вопреки воле религиозной общины.

Я - человек, воспитанный в духе критически-иронического отношения к себе самому и своим убеждениям. И поэтому мне не могут иногда не приходить в голову мысли: «Слушайте, ну может же быть так, что они правы, а мы ошибаемся?». И они, конечно же, приходят.

А потом я просто смотрю на мир и понимаю: не, правы таки как раз мы.

Вот вам классический пример: чиновники райадминистрации устраивают в селе сбор подписей за переход в новую церковь (церковь, напомним, в Украине от государства отделена, да-да). Но желающих не находят. Точнее, находят семерых (и надо ещё посмотреть, являются ли эти семеро жителями села и прихожанами церкви, или же это «атеисты киевского патриархата»).

Ну, что поделаешь? Вот берут подписи этих семерых и на их основании затевают отжим храма.

И хорошо ещё, что они сами себя спалили: вывалили новость о перемоге. Что позволило жителям вовремя среагировать и сорвать хитрый план. Потому что тупые. А если бы они были умными, дождались, пока оформят все документы, переходы прав собственности и т.п.?

Но здесь важно даже не то, что они пытались сделать. А то - как: потихоньку, внычку, с помощью админресурса и мелкого юридического жульничества. Под завывания Порошенко о том, что никто никого никуда не будет насильно переводить.

Вот в этом все они. До копейки. Слава богу, что я - с нами, а не с ними. Противно было бы на себя в зеркало смотреть.

Читайте також

Справедливість не за ярликами

В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.

У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ

Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.

Коли святиню перетворили на попіл

Храм підірвали, щоб стерти сліди грабежу. Німці знали час підриву — і зняли все на плівку. Через десятиліття хроніка знову спливла — щоб сказати правду за тих, кого намагалися змусити мовчати.

Від молитви до менеджменту: в Лаврі – нові «освітні програми»

Поки в Лаврі шукають «сакральне серце України», давня святиня перетворюється на майданчик експериментів: тепер тут пропонують «унікальні» курси з маркетингу.

Бути собою, коли всі збожеволіли: сила совісті і віри

Ми живемо у світі, де зло називають добром, а брехню — правдою. Ті, хто втратили совість, намагаються навчати нас моралі. Але навіть коли світ навколо зводить правду до божевілля, важливо не зраджувати Бога, свою совість і людяність. Бо істина — не там, де більшість, а там, де правда і Бог.

Різдво без канікул

Шкільні канікули у Рівному завершаться саме на свято Різдва за Юліанським календарем. Для багатьох родин це означає повернення до навчання замість спільного святкування важливого духовного свята.