«Вони сіють ворожнечу»: что писал Филарет об автокефалистах в 90-е
митрополит Киевский и Галицкий, патриарший экзарх всея Украины Филарет
В продолжении темы рукописи не горят:
«От і сьогодні прихильники так званої «Української автокефальної православної церкви», яка має всього лише 70-річну історію, об’єднавшись з греко-католиками східного обряду, при підтримці сил екстремістського характеру розривають не тільки хітон Єдиної, Святої, Соборної і Апостольської Церкви, але сіють ворожнечу і братоненависництво серед українського народу…»
Чьи это слова? Верно. Нашего выдающегося юбиляра, тогда еще митрополита, законного экзарха Филарета. Напечатаны были ровно 28 лет назад, в январе 1991 года, в Православном вестнике. «Послание ко всем верным чадам Украинской Православной Церкви», которой только-только даровали автономию от Москвы.
Читайте також
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади
Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій
Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.
Алогічність любові
Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.
У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ
Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.
Коли святиню перетворили на попіл
Храм підірвали, щоб стерти сліди грабежу. Німці знали час підриву — і зняли все на плівку. Через десятиліття хроніка знову спливла — щоб сказати правду за тих, кого намагалися змусити мовчати.