Митрополит Антоній: Про головні ознаки відступлення людини від Бога
Митрополит Антоній (Паканич)
Є декілька ознак, які говорять про те, що з людиною не все в порядку.
Перша ознака – компроміс зі злом. Таким компромісом може стати мовчання, коли когось ображають або несправедливо чинять, порушення закону або домовленостей заради своєї вигоди, закривання очей на що беззаконня, які відбуваються, щоб не втратити свій спокій, та інше. Для віруючої людини такою ознакою буде відхід від внутрішньої роботи і переключення виключно на зовнішні події з активною участю в них.
Згадуються рядки Клайва Люїса з його бестселера «Листи Крутеня», коли старий біс вчить юного, як краще підірвати віру і заохотити гріх в людині: «Якщо ти зробив світ метою, а віру – засобом, людина вже майже в твоїх руках, і тут абсолютно байдуже, яку мету вона переслідує. Якщо тільки мітинги, брошури, політичні кампанії, рухи і справи означають для неЇ більше, ніж молитва, таїнство і милосердя, – вона наша».
На жаль, все частіше можна побачити подібну картину. Деякі віруючі займаються чим завгодно, тільки не спасінням власної душі.
Що ж потрібно робити для спасіння? Воно можливе тільки у Христі. Немає іншого шляху. Різні сучасні погляди, згідно з якими можна врятуватися нехристиянину і просто добрій людині, помилкові і хибні.
Істинне вчення Святої Вселенської Церкви говорить, що спасіння людини полягає в поверненні до спілкування з Богом. Це спілкування втратив весь рід людський через гріхопадіння. І щоб відновити спілкування людини з Богом, необхідна спокута. «Всі добрі справи людські немічні, що сходили в пекло, замінені однією могутньою доброю справою: вірою в Господа нашого Ісуса Христа», – пише святитель Ігнатій Брянчанінов.
Крім Христового, «немає іншого імені під небом, даного людям, яким належало б нам спастися» (Діян. 4:12). Той, хто визнає можливість спасіння без віри в Христа, відрікається від Нього і мимоволі впадає в тяжкий гріх богохульства.
КП в Україні
Читайте також
Християнство починається там, де відбирають храми
Коли звичний церковний затишок руйнується, ми впадаємо у відчай. Святитель Іоанн Золотоуст із заслання пояснює, чому справжня віра ширша за стіни храму.
Безпольотна зона над серцем
Зовнішній світ збожеволів і вимагає стовідсоткової мобілізації злоби. Справжнє миротворчество сьогодні – це озброєний блокпост усередині серця.
Ніж м'ясника замість меча хрестоносця
Христос приносить людям не бойовий меч, а кухонний ніж. Ця різниця змінює весь зміст Його слів про розділення сім'ї.
Туга від голоду за вічністю
Неясна задуха серед безпеки та достатку була криком серця, створеного для безкінечності.
Нечистота подвійного дна
«Блаженні чисті серцем» – це заповідь про щирість, яка не ховає від Бога душевні рани.
Приборкання степового звіра
Наша християнська віра виросла поверх попелу ідолів і кісток тварин. І першим каменем в її основі стала переплавлена віра князя, який піднявся з глибини власного пекла.