Митрополит Антоній: Про головні ознаки відступлення людини від Бога
Митрополит Антоній (Паканич)
Є декілька ознак, які говорять про те, що з людиною не все в порядку.
Перша ознака – компроміс зі злом. Таким компромісом може стати мовчання, коли когось ображають або несправедливо чинять, порушення закону або домовленостей заради своєї вигоди, закривання очей на що беззаконня, які відбуваються, щоб не втратити свій спокій, та інше. Для віруючої людини такою ознакою буде відхід від внутрішньої роботи і переключення виключно на зовнішні події з активною участю в них.
Згадуються рядки Клайва Люїса з його бестселера «Листи Крутеня», коли старий біс вчить юного, як краще підірвати віру і заохотити гріх в людині: «Якщо ти зробив світ метою, а віру – засобом, людина вже майже в твоїх руках, і тут абсолютно байдуже, яку мету вона переслідує. Якщо тільки мітинги, брошури, політичні кампанії, рухи і справи означають для неЇ більше, ніж молитва, таїнство і милосердя, – вона наша».
На жаль, все частіше можна побачити подібну картину. Деякі віруючі займаються чим завгодно, тільки не спасінням власної душі.
Що ж потрібно робити для спасіння? Воно можливе тільки у Христі. Немає іншого шляху. Різні сучасні погляди, згідно з якими можна врятуватися нехристиянину і просто добрій людині, помилкові і хибні.
Істинне вчення Святої Вселенської Церкви говорить, що спасіння людини полягає в поверненні до спілкування з Богом. Це спілкування втратив весь рід людський через гріхопадіння. І щоб відновити спілкування людини з Богом, необхідна спокута. «Всі добрі справи людські немічні, що сходили в пекло, замінені однією могутньою доброю справою: вірою в Господа нашого Ісуса Христа», – пише святитель Ігнатій Брянчанінов.
Крім Христового, «немає іншого імені під небом, даного людям, яким належало б нам спастися» (Діян. 4:12). Той, хто визнає можливість спасіння без віри в Христа, відрікається від Нього і мимоволі впадає в тяжкий гріх богохульства.
КП в Україні
Читайте також
Розслабленість – це про нашу душу
Читання про зцілення розслабленого відсилає нас у глибини власної душі. Історія про те, як Христос зцілив паралізовану людину, змушує нас задуматися про параліч власної душі.
Маніхейство політичної релігії
Політична релігія – це завжди маніхейство. Є «вони» – вороги, і є «ми» – сили «добра» і «світла». І є боротьба за певну «вселенську правду».
«Останні слова не мають бути лайливими»: ставлення українців до лихослів'я
Союз православних журналістів провів опитування на вулицях українських міст, щоб з'ясувати ставлення людей до лайки, яка стала помітною частиною публічного простору.
Повстання мерців проти Бога
Сучасний біснуватий – це людина ненависті, що з піною на губах захищає правду, неважливо яку: «Божу», державну, політичну чи якусь іншу.
Петро і Павло – два несхожих камені в основі Церкви
Складно знайти більш різних людей, ніж первоверховні апостоли Петро і Павло, – різних за соціальним походженням, освітою, життєвим досвідом, професією.
Очі, що дивляться крізь темряву
Ми просимо Бога, щоб стало не так, як є, а так, як ми хочемо. Якщо Він не відповідає на наші прохання, то робимо все можливе, щоб було по-нашому, а не по Його волі.