Митрополит Антоній: Про головні ознаки відступлення людини від Бога

Митрополит Антоній (Паканич)

Є декілька ознак, які говорять про те, що з людиною не все в порядку. 

Перша ознака – компроміс зі злом. Таким компромісом може стати мовчання, коли когось ображають або несправедливо чинять, порушення закону або домовленостей заради своєї вигоди, закривання очей на що беззаконня, які відбуваються, щоб не втратити свій спокій, та інше. Для віруючої людини такою ознакою буде відхід від внутрішньої роботи і переключення виключно на зовнішні події з активною участю в них. 

Згадуються рядки Клайва Люїса з його бестселера «Листи Крутеня», коли старий біс вчить юного, як краще підірвати віру і заохотити гріх в людині: «Якщо ти зробив світ метою, а віру – засобом, людина вже майже в твоїх руках, і тут абсолютно байдуже, яку мету вона переслідує. Якщо тільки мітинги, брошури, політичні кампанії, рухи і справи означають для неЇ більше, ніж молитва, таїнство і милосердя, – вона наша».

На жаль, все частіше можна побачити подібну картину. Деякі віруючі займаються чим завгодно, тільки не спасінням власної душі. 

Що ж потрібно робити для спасіння? Воно можливе тільки у Христі. Немає іншого шляху. Різні сучасні погляди, згідно з якими можна врятуватися нехристиянину і просто добрій людині, помилкові і хибні. 

Істинне вчення Святої Вселенської Церкви говорить, що спасіння людини полягає в поверненні до спілкування з Богом. Це спілкування втратив весь рід людський через гріхопадіння. І щоб відновити спілкування людини з Богом, необхідна спокута. «Всі добрі справи людські немічні, що сходили в пекло, замінені однією могутньою доброю справою: вірою в Господа нашого Ісуса Христа», – пише святитель Ігнатій Брянчанінов. 

Крім Христового, «немає іншого імені під небом, даного людям, яким належало б нам спастися» (Діян. 4:12). Той, хто визнає можливість спасіння без віри в Христа, відрікається від Нього і мимоволі впадає в тяжкий гріх богохульства.

КП в Україні

 

Читайте також

Апостол другого плану

Матфія зарахували до лику учнів Христових не за якісь заслуги, а за те, що він нікуди не зникав, поки інші відходили й зраджували.

Великодня проповідь про розбірки у винограднику

Господар виноградника платить запізнілому стільки ж, скільки тому, хто працював від світанку. Такий був головний удар Спасителя по нашому відчуттю справедливості.

Бог почув крик Давида, почує і наш

Третина біблійних псалмів – це крик болю, докори і гнів, звернені до Бога. Церква не викреслила з них жодного рядка – адже в цьому можна знайти опору.

Міра посту важливіша за його суворість

Типікон розписує мирянину монастирський устав погодинно, не даючи зразків його мирського виконання. Міра посту – не в уставі, а в розсудливості.

Як християни відмовилися від пацифізму

Як перші християни відмовлялися вбивати за наказом – і що змінилося після Константина.

Синець під оком неправедного судді

Спаситель використовує образ підкупного чиновника, щоб навчити нас ніколи не опускати руки. Історичний розбір палестинського суду I століття змінює погляди на молитву.