Митрополит Антоній: Про головні ознаки відступлення людини від Бога
Митрополит Антоній (Паканич)
Є декілька ознак, які говорять про те, що з людиною не все в порядку.
Перша ознака – компроміс зі злом. Таким компромісом може стати мовчання, коли когось ображають або несправедливо чинять, порушення закону або домовленостей заради своєї вигоди, закривання очей на що беззаконня, які відбуваються, щоб не втратити свій спокій, та інше. Для віруючої людини такою ознакою буде відхід від внутрішньої роботи і переключення виключно на зовнішні події з активною участю в них.
Згадуються рядки Клайва Люїса з його бестселера «Листи Крутеня», коли старий біс вчить юного, як краще підірвати віру і заохотити гріх в людині: «Якщо ти зробив світ метою, а віру – засобом, людина вже майже в твоїх руках, і тут абсолютно байдуже, яку мету вона переслідує. Якщо тільки мітинги, брошури, політичні кампанії, рухи і справи означають для неЇ більше, ніж молитва, таїнство і милосердя, – вона наша».
На жаль, все частіше можна побачити подібну картину. Деякі віруючі займаються чим завгодно, тільки не спасінням власної душі.
Що ж потрібно робити для спасіння? Воно можливе тільки у Христі. Немає іншого шляху. Різні сучасні погляди, згідно з якими можна врятуватися нехристиянину і просто добрій людині, помилкові і хибні.
Істинне вчення Святої Вселенської Церкви говорить, що спасіння людини полягає в поверненні до спілкування з Богом. Це спілкування втратив весь рід людський через гріхопадіння. І щоб відновити спілкування людини з Богом, необхідна спокута. «Всі добрі справи людські немічні, що сходили в пекло, замінені однією могутньою доброю справою: вірою в Господа нашого Ісуса Христа», – пише святитель Ігнатій Брянчанінов.
Крім Христового, «немає іншого імені під небом, даного людям, яким належало б нам спастися» (Діян. 4:12). Той, хто визнає можливість спасіння без віри в Христа, відрікається від Нього і мимоволі впадає в тяжкий гріх богохульства.
КП в Україні
Читайте також
Громила, який став адептом любові до ворогів
Преподобний Силуан Афонський гнув залізо, пив горілку і одним ударом кулака мало не вбив людину. Зрештою він став святим.
Полуденний біс – давня назва апатії та туги
Смуток без причини – не новина для християн. Аскети півтори тисячі років тому дали цьому ворогу ім'я і описали всі його хитрощі.
Зцілення від душевної нудоти
Ми іноді плутаємо пошук євангельської правди з бажанням розквитатися з кривдником. У Нагірній проповіді Христос пропонує людині ковток живої води, що повертає життя.
Пастка лжепатріотизму і духовна мужність в епоху гонінь
Справжня любов до Батьківщини починається з перемоги над власними пристрастями. Погляд православного клірика на вірність Богу, хитрощі політиків і спокуси кар'єри.
Святий з нестерпним характером
Блаженний Ієронім Стридонський сварився з друзями, ображав опонентів і зривався на всіх – і цей нестерпний книжник дав Заходу Біблію, яку читали тисячу років.
Якщо молитва вкрилася кригою – це не наша провина
Коли канони давно читаються самими лише вустами, а серце мовчить, немов камінь, – це ще не відпадіння від Бога. У цього холоду є давня назва, і через нього проходили навіть найпалкіші молитовники.