До выборов автокефальный проект поддерживают искусственно
Епифаний Думенко и Президент Петр Порошенко
В борьбе церковных дипломатий пока что преимущество у РПЦ. Поездки представителей Константинополя на Кипр и в Грузию результатов не дали. Обращение к афонским монастырям в виде приглашения Епифания на свою интронизацию тоже не сработало. На счету Фанара пока «баранка».
А вот предстоятели церквей и церковные иерархи, которые приехали в Москву на 10-летие интронизации патриарха Кирилла уже активно высказываются против действий Константинополя и поддерживают позицию РПЦ. Остальные церкви пока перешли на тактику максимального затягивания рассмотрения вопроса, что тоже больше в пользу УПЦ и РПЦ, чем в пользу греков. Константинополь терпит значительные репутационные потери с каждым днем.
Если на интронизацию Епифания не приедет ни один представитель других Церквей, то скорее всего и потом ни одна Церковь ПЦУ не признает.
А учитывая еще, что и внутри пока что виртуальной ПЦУ тоже не все гладко, то ей грозит не только непризнание, но и развал. Эта структура не зарегистрирована, Епифаний ничем еще реально не руководит, УАПЦ и УПЦ КП официально не самораспустились и существуют параллельно друг другу. До выборов автокефальный проект пока поддерживают искусственно. И если политики отключат «аппарат искусственного жизнеобеспечения» этой мертворожденной структуры, то ее разорвут внутренние противоречия.
Читайте також
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади
Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій
Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.
Алогічність любові
Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.
У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ
Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.
Коли святиню перетворили на попіл
Храм підірвали, щоб стерти сліди грабежу. Німці знали час підриву — і зняли все на плівку. Через десятиліття хроніка знову спливла — щоб сказати правду за тих, кого намагалися змусити мовчати.