Ультиматум Патриарха Варфоломея Архимандриту Ефрему
Игумен афонской обители Ватопед архимандрит Ефрем (Куцу)
Мне написали, что Варфоломей поставил ультиматум наместнику Ватопеда. Или отец Ефрем едет на «интронизацию» Епифания, или его отправят в запрет.
Давление из Фанара идет сумасшедшее, поскольку по итогам заседания Священного кинота Ватопед принял решение не отправлять в Киев кого-либо из братии в качестве представителя Афона, а также удержаться от официального поздравления Епифания.
Мотивы такого «атаки» со стороны Варфоломея понятны. Подставить под удар игумена, который в хороших отношениях с РПЦ.
Однако это сильный «христианский» метод. Убеждать не любовью, а угрозами и шантажом.
В очередной раз ситуация подтверждает, что Варфоломей не пользуется авторитетом, а является «авторитетом». С соответствующими «понятиями» и «подходами».
Читайте також
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади
Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій
Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.
Алогічність любові
Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.
У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ
Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.
Коли святиню перетворили на попіл
Храм підірвали, щоб стерти сліди грабежу. Німці знали час підриву — і зняли все на плівку. Через десятиліття хроніка знову спливла — щоб сказати правду за тих, кого намагалися змусити мовчати.