Константинополь, дивись!
Захват храма
Ми не змогли одразу повідомити про те, що відбулось у Берестечку, оскільки встановлювали всі дані тих подій. Як відомо, міжконфесійні перипетії у цьому місті почались ще 14 січня, коли, під час Різдвяного концерту, який щороку організовувався для містян силами Свято-Троїцької парафії УПЦ, представники місцевої влади ініціювали так звані збори про перехід до ПЦУ. Що цікаво, - на цьому сумнівному заході не було представників Свято-Троїцької релігійної громади УПЦ, оскільки вони провели парафіяльні збори вранці цього ж дня, після Богослужіння. На парафіяльному зібранні віруючі люди висловили небажання змінювати свою конфесійну приналежність. Було зібрано підписи. Складено протокол.
Ввечері 14 січня, у будинку культури проходили збори, але не релігійної громади, а територіальної. Їх ініціювали та провели представники міської ради Берестечка. Секретар міської ради Орися Максимець розповсюджувала у соціальних мережах оголошення про проведення зборів, а особисто голова міської ради Залевська Валентина виступала з полум'яною промовою про необхідність переходу до ПЦУ. Активну участь у цьому заході брав також настоятель Свято-Духівського храму УПЦ КП міста Берестечка Володимир Курчин. Вочевидь, він вирішив, що теж має право голосу щодо подальшої долі релігійної громади УПЦ.
Після проведення цих зборів, активісти кілька разів приходили до оселі настоятеля громади УПЦ протоієрея Дмитрія Петрущака, вимагаючи від нього підтримати перехід до ПЦУ. Отець Дмитрій, який більше двох десятиліть трудився, відновлюючи та реставруючи Свято-Троїцький собор, не зрадив Церкві та відмовився від їхніх вимог. Після цього почали з'являтись чутки про те, що собор планують захопити. Зважаючи на це, з 27 січня отець-настоятель перестав звершувати Богослужіння, побоюючись захоплення.
Того ж 27-го січня, під собор приїхали представники УПЦ КП з сусіднього Перемиля. Там вони, за участі привезеного ними хору та нечисельних прихильників ПЦУ, відслужили подячний молебень.
Апогеєм подій навколо Свято-Троїцького собору у Берестечку став вівторок 5 лютого. Отця Дмирія не було на місці. Від самого ранку біля дверей храму з'явились кілька чоловіків, які почали зламувати замок. Місцеві казали, що для цього навіть привезли якогось зломщика з Львівщини. Останній, надягнувши капюшон, щоб його не змогли ідентифікувати, почав колупати замка у дверях, який йому так і не піддався. Поки зломщик працював, на місці подій вже з'явилась поліція, яка, за традицією, не втручалась у процес.
Так і не спромігшись зламати замка, активісти вирішили діяти більш радикально. Командир місцевої частини МНС Іван Пашнюк взяв до рук бензопелу та почав вирізати механізм замка з дверей храму. Зрозуміло, що бензопилу дерев'яні двері собору не витримали... піддались. Після того, коли храм було відчинено, зі слів очевидців, першою у нього зайшла міська голова Берестечка Валентина Залевська. Присутнім вона сказала: "Заходьте! Все законно!".
Від себе хочу зауважити, що про те, що відбувалось у Берестечку 5 лютого, саме у момент подій, було повідомлено начальника Горохівської районної поліції. Однак, правоохоронці, які перебували на місці подій, не завадили беззаконню. Вся установча документація та право постійного користування Свято-Троїцьким собором, як пам'ятником архітектури, закріплені за релігійною громадою УПЦ.
У деяких ЗМІ вже написали, що прихильники ПЦУ "замінили всі замки". Що ж... Бог їм суддя. Думаю, якби таким чином "замінили замки" у їхній редакції, вони назвали б це по-іншому.
Події 5 лютого ви зможете переглянути на фото і відео, які я залишаю під цим дописом.
Константинополь, дивись!
Читайте також
Коли вже правоохоронці врешті припнуть тих пцушних рейдерів?!
Чому це для одних в Україні можна все, а інші вимушені захищатися?
Митрополит Онуфрий – человек безупречной жизни
Строгость к себе и милость к другим. Наверное, это важнейшая черта настоящего монаха и настоящего (архи)пастыря. Да вообще христианина!
Жить дальше в ритме ежедневного покаяния и не отчаиваться!
Господь понимает все наши немощи. И просящего Его о помиловании, Он не отправит на муки вечные. Верю в это!
Вечная жизнь – не гипермаркет с вкусняшками и безлимитными развлечениями
Вечная жизнь – это возможность общения с Богом, когда человек будет упиваться любовью Творца. Душа этого должна хотеть, должна быть к этому готова.
Если Евангелие истинно, то оно бесконечно важнее чего бы то ни было еще
Ставить Евангелие на службу каким-то еще задачам — даже если они представляются вам безусловно благими и очень важными — значит подразумевать, что оно не истинно.
Що відчувають вірні УПЦ на фронті, коли чують, що Церква це «руський мір»?
Прямо зараз на Радіо НВ ведучий і експерд знову намагаються переконати слухачів, що УПЦ - осередок «руського міру» в Україні