Десакралізація Афону
Сослужение с братией Афонского монастыря с раскольниками приводит к десакрализации Афона
Участь окремих афонських монахів в «інтронізації» глави нової квазіцерковної структури, а тепер ще й відкритий прийом і співслужіння братії Афонського монастиря Пантократор з групою розкольників, приводить до десакралізації в очах вірних УПЦ Афону як оплоту канонічності, вірності й відданості Церкві. Принаймні, так його сприймають чи сприймали в нашій Церкві.
В нас на Західній Україні після всього цього прості віруючі люди кажуть так:
Прості одружені приходські священики на Західній Україні з купою дітей не бояться втратити свої храми, не бояться бути вигнаними зі своїх храмів, йдуть служити в хату, але залишаються вірними Церкві, вірними священицькій присязі, являючи цим самим подвиг сповідництва, не йдуть в розкол, а деякі афонські монахи, які не мають сімей, які не ризикують нічим, які мали б бути зразком вірності Церкві, бояться свідчити правду.
У зв'язку з цим згадується мені приклад св. преподобного Максима Сповідника, пам'ять якого ми святкували минулої неділі.
Не суджу нікого, Боже борони, просто констатую факт і передаю думку людей. Звичайно, що не весь Афон такий, поки що тільки окремі монастирі ...
На додаток до сказаного дивився сьогодні в грецьких ЗМІ, як приймає і вітає розкольників на Афоні один архімандрит, який раніше приїжджав до нас, спілкувався з Блаженнішим, говорив йому високопарні правильні слова, а тепер ...
Гіркі відчуття ... Не буду писати імен і давати посилання.
А тим часом сьогодні ж відбулася зустріч Посла США в Афінах Дж. Паєтта з губернатором Афону К. Дімцасом. При чому в той самий день, коли на Афоні з'явилися представники «ПЦУ». Чомусь мене це не дивує.
Читайте також
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.
У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ
Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.
Коли святиню перетворили на попіл
Храм підірвали, щоб стерти сліди грабежу. Німці знали час підриву — і зняли все на плівку. Через десятиліття хроніка знову спливла — щоб сказати правду за тих, кого намагалися змусити мовчати.
Від молитви до менеджменту: в Лаврі – нові «освітні програми»
Поки в Лаврі шукають «сакральне серце України», давня святиня перетворюється на майданчик експериментів: тепер тут пропонують «унікальні» курси з маркетингу.
Бути собою, коли всі збожеволіли: сила совісті і віри
Ми живемо у світі, де зло називають добром, а брехню — правдою. Ті, хто втратили совість, намагаються навчати нас моралі. Але навіть коли світ навколо зводить правду до божевілля, важливо не зраджувати Бога, свою совість і людяність. Бо істина — не там, де більшість, а там, де правда і Бог.
Різдво без канікул
Шкільні канікули у Рівному завершаться саме на свято Різдва за Юліанським календарем. Для багатьох родин це означає повернення до навчання замість спільного святкування важливого духовного свята.