Десакралізація Афону
Сослужение с братией Афонского монастыря с раскольниками приводит к десакрализации Афона
Участь окремих афонських монахів в «інтронізації» глави нової квазіцерковної структури, а тепер ще й відкритий прийом і співслужіння братії Афонського монастиря Пантократор з групою розкольників, приводить до десакралізації в очах вірних УПЦ Афону як оплоту канонічності, вірності й відданості Церкві. Принаймні, так його сприймають чи сприймали в нашій Церкві.
В нас на Західній Україні після всього цього прості віруючі люди кажуть так:
Прості одружені приходські священики на Західній Україні з купою дітей не бояться втратити свої храми, не бояться бути вигнаними зі своїх храмів, йдуть служити в хату, але залишаються вірними Церкві, вірними священицькій присязі, являючи цим самим подвиг сповідництва, не йдуть в розкол, а деякі афонські монахи, які не мають сімей, які не ризикують нічим, які мали б бути зразком вірності Церкві, бояться свідчити правду.
У зв'язку з цим згадується мені приклад св. преподобного Максима Сповідника, пам'ять якого ми святкували минулої неділі.
Не суджу нікого, Боже борони, просто констатую факт і передаю думку людей. Звичайно, що не весь Афон такий, поки що тільки окремі монастирі ...
На додаток до сказаного дивився сьогодні в грецьких ЗМІ, як приймає і вітає розкольників на Афоні один архімандрит, який раніше приїжджав до нас, спілкувався з Блаженнішим, говорив йому високопарні правильні слова, а тепер ...
Гіркі відчуття ... Не буду писати імен і давати посилання.
А тим часом сьогодні ж відбулася зустріч Посла США в Афінах Дж. Паєтта з губернатором Афону К. Дімцасом. При чому в той самий день, коли на Афоні з'явилися представники «ПЦУ». Чомусь мене це не дивує.
Читайте також
Різдво чи день програміста: про віру, вибір і відповідальність
7 січня для багатьох — не просто дата в календарі, а питання віри й особистого вибору. Спроба надати цьому дню новий зміст змушує замислитися, без чого людині справді важко жити.
Ханукія в Україні: не традиція, а нова публічна реальність
В Україні ханукія історично не була традицією, але сьогодні її дедалі частіше встановлюють за участі влади
Про подвійні стандарти та вибірковість церковних традицій
Уже не вперше український інформаційний простір вибухає дискусіями довкола церковних звичаїв. Особливо тоді, коли слова і діла духовних лідерів починають розходитися.
Алогічність любові
Вчинки істинної любові не піддаються логіці: вони слідують серцю, жертвують собою і відображають євангельську сутність Христа.
Справедливість не за ярликами
В Україні дедалі частіше замість доказів використовують ярлики. Одних таврують за приналежність, іншим прощають зраду. Коли закон стає вибірковим, справедливість перетворюється на інструмент тиску, а не захисту.
У ВКРАДЕНОМУ ХРАМІ ДО РАЮ НЕ ПОТРАПИШ
Ця фраза — не риторика, а моральне твердження: неможливо шукати спасіння там, де порушені заповіді. Слова «У вкраденому храмі в рай не потрапиш» нагадують, що святиня не може бути привласнена силою, адже те, що освячене молитвою і любов'ю, не належить людині, а Богу.