Митрополит Антоній: Джерело втоми і депресії – всередині нас
Митрополит Антоній (Паканич)
Ми ретельно приховуємо наші почуття, не зізнаємося собі в справжніх причинах того чи іншого вчинку, а це забирає дуже багато сил, більше, ніж ми можемо собі уявити.
Всі ці нерозкриті, невиявлені емоції лягають важким тягарем на наше серце, спотворюючи самовідношення і наші зв'язки зі світом і навколишніми людьми. Під вагою цього вантажу все навколо починає бачитися в похмурих, песимістичних тонах.
Звідки ж береться закритість? Зі страху. Страх змушує нас не бути собою, грати чужі ролі, боятися визнавати помилки. Страх перешкоджає нашому розвитку. Він диктує свої закони, і більшість, на жаль, приймає їх.
Як позбутися від страху? Це копітка і цілеспрямована робота над собою, над своєю гординею, адже саме вона породжує всі страхи. Страх здатися смішним, нерішучим, слабким, дурним. Ми боїмося бути неідеальними.
Безумовно, не варто виставляти свої недоліки на показ, але й приписувати собі чужі якості і подвиги теж не варто. Це вкрай небезпечно. Саме це невідповідність згодом і призведе до глобальної втоми і глибокої кризи, а також закінчиться розчаруваннями, які неодмінно настануть і можуть спричинити за собою зневіру з депресією.
Не варто ризикувати і гратися з такими речами. Потрібно відповідально і тверезо дивитися на себе і на навколишній світ. І тоді зайвий і непотрібний тягар спаде з ваших плечей, і подальша дорога відразу стане легшою і радіснішою. Життя знову засяє всіма своїми фарбами, які, можливо, вже давно були забуті.
Читайте також
Як правильно проводити Радоницю і зберігати пасхальні традиції?
На питання СПЖ відповідає відомий київський духівник, почесний настоятель і будівничий київського Ольгинського храмового комплексу протоієрей Всеволод Рибчинський.
Чесний сумнів: чому нас навчає апостол Фома
Чому сумнів – це не гріх, а шлях до Бога? Роздум про віру як Дар, феномен апостола Фоми і про те, чим небезпечний вакуум в людській душі.
Окам'яніння серця: як не звикнути до чужого болю
Ранок починається зі стрічки новин, де за цифрами зникає людина. Як захисна броня серця непомітно стає загрозою для нашої віри та людяності.
Дорога до Емауса: чому Бог іде поруч, коли ми здаємося
Учні біжать з Єрусалима, розчавлені горем. Але Христос не зупиняє їх, а просто йде поруч – до самої вечері, де хліб змінить усе.
Святитель Лука Кримський: як не втратити віру в Церкву через людей
Важко бачити в храмі легкодухість. Шукаємо опору в листах святителя Луки – хірурга, який вижив у засланнях, але задихався в «духовній пустелі» серед своїх.
Зламані двері: чому після Пасхи ми досі помираємо
Світ не помітив Воскресіння. Ринки працювали, а в стіні смерті в цей час з'явилися двері.